Благовіщенський відділ Голованівської районної державної лікарні ветеринарної медицини

Оприлюднено 22.01.2024 р

Протягом першої половини січня цього року на території України підтверджено три випадки захворювання  птиці на грип типу А. Так, 02.01.2024 встановлено захворювання грипом птиці у місцях скупчення дикої та синантропної птиці у Рівненській області, Рівненському районі, Корнинській сільській раді, осушувальна система «Загороща», магістральний канал Південного міжрайонного управління водного господарства. 12.01.2024 підтверджено грип птиці у свійської птиці (кури) у селі Товста, Сумського району Сумської області; 13.01.2024 – у свійської птиці (кури, качки) в селі Новий Стародуб Петрівської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області.

Грип птиці (класична чума птахів (КЧП), ексудативний тиф, заразна нежить птахів, брауншвейзька хвороба курей, заразний катар дихальних шляхів качок) — гостре висококонтагіозне вірусне захворювання сільськогосподарської, синантропної та дикої птиці, що характеризується пригніченням, септицемією, ураженням респіраторних органів і шлунково-кишкового тракту й великою загибеллю птиці.

Поширенню хвороби сприяють синантропні й дикі птахи, гризуни, комахи, транспортні засоби, та недотримання правил утримання птиці.

Міграція перелітних водоплавних птахів – один з основних шляхів глобального поширення високопатогенного пташиного грипу і проникнення його на територію України. Оскільки основним резервуаром грипу служать перелітні птахи, то спалахи грипу в птахівничих господарствах зазвичай відбуваються під час сезонних міграцій пернатих – навесні і восени.

Найбільш ймовірними видами мігруючих птахів, які можуть занести збудника пташиного грипу в Україну, можна вважати чернь чубату та червоноголову (попелюх), довгоносого креха, сизих і сріблястих мартинів (чайка). Лебеді-шипуни серед диких птахів виявилися найбільш сприйнятливим і високочутливим до високопатогенному пташиному грипу.

Основним шляхом передачі збудника є повітряно- крапельний. У період гострого перебігу хвороби у птахів-несучок інфекція може передаватися трансоваріально. Хворі, а також перехворілі птахи виділяють вірус із витіканнями з носової і ротової порожнин, фекаліями, яйцем та при кашлі і чханні.

Зараження відбувається прямий контакт у забруднених виділеннями хворої птиці приміщеннях, через підстилку, гнізда, вигули, при контакті із контамінованими предметами догляду, а також трупами, тушками забитої птиці, незнешкодженими відходами забою, яйцями, пухом та пір’ям хворої птиці. Можливе зараження через повітря.

Інкубаційний період складає 1–4 дня. Високопатогенні штами грипу, на відміну від низькопатогенних, які зазвичай протікають безсимптомно або в легкій клінічній формі, викликають у сприйнятливої птиці гостру форму хвороби. Спостерігають також блискавичний перебіг інфекції, коли птах гине без симптомів.

Клінічні ознаки:

• Загальні для всіх видів птахів: відмова від корму і води; підвищення температури тіла; пригнічення; порушення координації рухів, парези, паралічі; риніт; кон’юнктивіт.
• У курей: ціаноз шкірних покривів (зміна кольору гребеня, борідок і кінцівок); набряк підклювного простору; підшкірні геморагії (крововилив) на кінцівках; діарея; зниження виробництва яєць; кашель і чхання.
• У водоплавних птахів: нервові явища (викривлення шиї, відсутність реакції на зовнішній подразник, кругові рухи); помутніння рогівки; сліпота.

Смерть наступає протягом 1–2 діб після появи перших симптомів. Падіж птиці може досягати 80–100%.

Лікування високопатогенного пташиного грипу не розроблено!!!  

Для специфічної профілактики використовують атенуйовані або інактивовані вакцини.

 Для профілактики захворювання птиці власникам необхідно:

• здійснювати господарські та ветеринарні заходи, які забезпечуватимуть попередження виникнення захворювання птиці;
• здійснювати купівлю-продаж птиці в місцях санкціонованої торгівлі тільки при наявності ветеринарних супровідних документів;
•  інформувати державну ветеринарну службу району про наявність птиці з метою проведення необхідних профілактичних заходів;
• на вимогу спеціалістів ветеринарної медицини надавати домашню птицю для проведення клінічного огляду;
• притримуватись режиму закритого типу (не допускати вигулу (виходу) домашньої птиці за межами дворової території);
• утримувати різних види птахів окремо;
• виключити можливість контакту домашньої птиці з дикими, особливо водоплавними, і синантропними птахами;
• не допускати сторонніх осіб в місця утримання домашньої птиці;
• проводити термічну обробку кормів перед згодовуванням;
• забій домашньої птиці, призначеної для реалізації в торгівлі, здійснювати на спеціалізованих підприємствах;
• проводити ретельне очищення та дезінфекцію всіх приміщень і території;
• проводити знезараження посліду та підстилки шляхом спалювання або біотермічним методом;
• дотримуватися правил особистої гігієни при догляді за птицею (змінний одяг та взуття, мити руки з милом, патрати в рукавичках і т.п.).

При ознаках захворювання чи незвичній поведінці птиці, у випадку масової загибелі необхідно терміново сповістити територіальний орган Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужби) у вашому районі або області!

Що станеться коли не повідомити про хворобу?

Швидке поширення грипу на певній території призведе до значних економічних збитків внаслідок зниження продуктивності та загибелі птиці.

При виявлені випадків захворювання птиці, повідомляти Благовіщенський відділ Голованівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Благовіщенський відділ  Голованівського районного управління Головного управління  Держпродспоживслужби в Кіровоградській  (05259) 2-23-34, 2-19-45.

Оприлюднено 12.01.2024р

Щодо видачі ветеринарно-санітарних паспортів на домашніх тварин

Благовіщенський відділ Голованівської районної державної лікарні ветеринарної медицини доводить до вашого відома, що набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2023 № 1171 «Про реалізацію експериментального проекту з проведення ідентифікації та/або реєстрації домашніх тварин», якою затверджено Порядок  реалізації експериментального проекту з проведення ідентифікації та/або реєстрації домашніх тварин (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 38 Порядку власнику/утримувачу, який є фізичною особою, за його бажанням у разі відсутності ветеринарно-санітарного паспорта на тварину агентом з ідентифікації домашніх тварин у порядку, встановленому законодавством, видається ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, що містить інформацію про власника, опис тварини, відомості про її ідентифікацію, стан здоров’я, діагностику, щеплення, лікування, інші протиепізоотичні заходи щодо тварини.

Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про ветеринарну медицину» визначено, що ветеринарно-санітарні паспорти на тварин можуть видаватися ліцензованими лікарями ветеринарної медицини.

Наразі Держпродспоживслужбою спільно з Мінагрополітики опрацьовуються питання щодо прийняття нормативно-правового акта стосовно реалізації права видачі ветеринарно-санітарних паспортів на тварин ліцензованими лікарями ветеринарної медицини.

Водночас звертаємо увагу, що на ринку надання приватних ветеринарних послуг значного поширення набула послуга з видачі так званого «Міжнародного ветеринарного паспорта» на домашніх тварин, що вводить в оману власників тварин, та, як наслідок, призводить до непорозумінь під час оформлення супровідних ветеринарних документів на переміщення.

Оприлюднено 11.01.2024р

Ідентифікація тварин – це необхідно та обов’язок кожного власника

Реєстрація тварин є частиною державної політики, що приводить законодавство України у відповідність до законодавства Європейського Союзу та впроваджується на державному рівні в галузі тваринництва і відтак є обов’язковою для господарств всіх форм власності.

Відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» проводиться ідентифікація усіх сільськогосподарських тварин, які утримуються у господарствах власників. Дія цього Закону поширюється на юридичних і фізичних осіб, які займаються розведенням та утриманням тварин, проводять їх продаж, забій, утилізацію, надають послуги штучного осіменіння та організовують виставки тварин. Закон приводить законодавство України у відповідність до законодавства Європейського Союзу та створює систему постійного контролю за станом здоров’я всіх тварин – великої рогатої худоби, свиней, коней, овець, кіз і ветеринарно – санітарним станом усіх господарств країни.  

Ідентифікація та реєстрація сільськогосподарських тварин є ефективним засобом виявлення, локалізації, контролю і ліквідації хвороб тварин, занесених на територію України, попередження обігу тварин, які захворіли або щодо яких є підозра на захворювання.

Процедура ідентифікації тварин дає право власнику реалізувати молоко та м’ясо тварини, її метою є створення системи постійного контролю за станом здоров’я тварин та походженням тваринницької продукції на всіх етапах обігу – від її виробництва до реалізації. Проводиться ідентифікація в державних лікарнях ветеринарної медицини за місцем утримання тварини.

Обов’язковій ідентифікації підлягають:

• Велика рогата худоба, ягнята, козенята – протягом 7 днів з моменту народження;
• Товарні свині - не пізніше 60 днів від моменту народження тварини, але раніше, ніж вона залишить господарство.
• Лошата – не пізніше 1 року після народження.
• Овець і кіз протягом 60 днів від народження.

Процес ідентифікації і реєстрації тварин включає в себе:

– прикріплення вушних бирок з нанесеним на них ідентифікаційним номером, проведення графічного та письмового опису відмітин і прикмет із присвоєнням ідентифікаційного номера для коней;

– заповнення реєстраційного документа;

– проведення реєстрації тварин в Єдиному державному реєстрі тварин;

– оформлення та видача ідентифікаційного документа на тварину.

Усі тварини, що утримуються у господарстві, повинні бути ідентифіковані за допомогою двох бирок єдиного зразка. Бирка – це вушний знак встановленого зразка з нанесеним ідентифікаційним номером, що є знаком суворого обліку, та використовується виключно для ідентифікації визначеного виду тварин.

Згідно зі статтею 5 Закону юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

• подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин (переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин), ідентифікувати усіх тварин у господарстві;
• вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;
• зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;
• здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;
• подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;
• проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Для того, щоб про ідентифікувати та зареєструвати тварину, потрібно звернутися до найближчої лікарні ветеринарної медицини з ідентифікаційним кодом та паспортом громадянина України та паспортом корови (якщо треба про ідентифікувати телятко).

Проведення ідентифікації тварин (великої рогатої худоби, свиней, кіз, коней, овець) ставить за мету створення системи постійного контролю за станом здоров’я тварин та походження тваринницької продукції на всіх етапах обігу – від її виробництва до реалізації.

Наголошуємо на тому, що власник незареєстрованої тварини без ідентифікаційних документів не зможе реалізувати молоко та м’ясо, не зможе отримати ветеринарний дозвіл на переміщення тварин на забій, продаж, участь у виставці тощо. До того ж за порушення вимог законодавства (стаття 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин») про ідентифікацію та реєстрацію тварин передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.

Оприлюднено 27.11.2023 р.

СКАЗ! ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВЛАСНИКІВ ДОМАШНІХ ТВАРИН

Не існує території, яка вільна від сказу взагалі.  В Україні дане захворювання реєструється в усіх областях і природно-географічних зонах. Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Відноситься до інфекційних природно-вогнищевих захворювань вірусної етіології, з ранковим механізмом передачі інфекції, ураженням центральної нервової системи. Збудник сказу - вірус, який живе і розмножується лише в живому організмі: в головному і спинному мозку. Велика кількість його накопичується в слинних залозах.

Джерелом сказу є дикі тварини (вовки, лисиці), а також кажани. Небезпека цих тварин обумовлена наявністю в їх слині великої концентрації вірусу (у вовків - в 90-100%, лисиць - в 80-90%, собак і кішок - в 50%).

Сказ - ранова інфекція, при якій зараження найчастіше відбувається при укусі.У повсякденному житті можуть мати місце випадки зараження при послинені пошкоджених шкірних покривів і слизових оболонок людини хворими на сказ тваринами, при розробці туш тварин, контакті із забрудненою слиною шкірою.

Хворі сказом тварини виділяють вірус із слиною вже в останні дні інкубаційного періоду за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. Тяжкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, йоговірулентності та дози, стану організмулюдиниаботварини. Вірогідність зараження при укусах хворим собакамичи котами становить 14%, лисицями - до 30%, вовками - 70%. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусу (обличчя, шия, нижні або верхні кінцівки, тулуб).

У людини інкубаційний період може тривати місяцями, в середньому 30-90 днів, найкоротший - 7 днів. Враховуючи те, щовірус в слині з'являється за 7-10 днів до появи клінічних симптомів, необхідно пам'ятати, що тварин, які нанесли укуси, необхідно ізолювати і проводити за ними 10-денний ветеринарний нагляд.

Категорично забороняється знімати шкури із тварин, підозрілих на захворювання, і полеглих.

Постраждалі від укусів та подряпані бродячими, домашніми або дикими тваринами, повинні негайно звернутися за медичною допомогою в медичний заклад для отримання невідкладної допомоги і вирішення питання про проведення лікувально-профілактичної імунізації.

Необхідно пам'ятати, що захворювання без проведення лікувально-профілактичної імунізації, завжди закінчується смертю!

З метою недопущення поширення сказу на території громади здійснюються заходи Благовіщенським відділом Голованівської районної державної лікарні ветеринарної медицини:

- спеціалістами Благовіщенського відділу проводиться відповідна роз’яснювальна робота серед населення, здійснюються профілактичні щеплення проти сказу серед собак та котів, що належать жителям громади;

- епізоотологічний моніторинг – здійснюється шляхом епізоотологічного обстеження: своєчасного виявлення спалахів хвороби та аналізу епізоотологічної ситуації;

- лабораторні дослідження – проводяться при підозрі та підтвердженні сказу у тварин;

Для того, щоб захистити себе і оточуючих від сказу, необхідно виконувати кілька правил:

- необхідно дотримуватися встановлених правил утримання домашніх тварин (собак, кішок) і щорічно в обов'язковому порядку приводити своїх улюбленців у ветеринарну лікарню за місцем проживання для проведення профілактичних щеплень проти сказу;

- у випадках змін в поведінці домашньої тварини, отримання ним ушкоджень від іншої тварини, смерті без видимих на те причин необхідно обов'язково звернутися до ветеринарного спеціаліста, який обслуговує Ваш населений пункт, для встановлення спостереження або з'ясування причини смерті тварини;

- слід нагадати дитині про необхідність інформування дорослих у випадку навіть незначних ушкоджень, нанесених тваринами;

- не слід підбирати в лісі, на вулиці диких і бездоглядних домашніх тварин, або знайти можливість у короткий термін показати його ветеринарному лікарю і провакцинувативід сказу;

- не слід брати тварину «на літній сезон», а потім  викинувши її, ви збільшуєте тим самим кількість бездоглядних тварин і підвищуєте ризик виникнення сказу в околицях Вашого населеного пункту;

- не слід позбавлятися від тварини, яка покусала або подряпала людину, по можливості за ним має бути встановлено десятиденне спостереження;

- при появі диких тварин на особистих подвір'ях, на території населених пунктів потрібно прийняти всі запобіжні заходи і забезпечення безпеки себе і Ваших близьких, оскільки здорові дикі тварини, як правило, уникають зустрічі з людиною.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Ваше здоров'яу Ваших руках! Дбайте про нього!

ЗВЕРТАЄМО ОСОБЛИВУ УВАГУ, ЩО ВАКЦИНУВАТИ ДОМАШНІХ ТВАРИН (СОБАК, КОТІВ) ПРОТИ СКАЗУ ПОТРІБНО ПОСТІЙНО (щорічно).

Для проведення вакцинації Ваших тварин проти сказу необхідно звернутися до ветеринарного спеціаліста, який обслуговує Ваш населений пункт або у Благовіщенськийвідділ Голованівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: вул. Лермонтова, 5, м. Благовіщенське.

Оприлюднено 12.07.2023р

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО СКАЗ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ

Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні залишається неблагополучною. Природні вогнища сказу існують практично на всій її території. Щорічно реєструється значна кількість захворювань на сказ серед тварин та випадки загибелі людей внаслідок захворювання на сказ.

Сказ – це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

Особливостями сказу тварин є виражена сезонність захворювання. Серед лисиць спостерігається 2 підйоми захворювання: 1-й – у лютому-квітні, під час гону лисиць, 2-й – у вересні-грудні, коли збільшується чисельність популяції лисиць за рахунок молодняку. Серед домашніх тварин підйом захворюваності відмічається у другій половині року і досягає свого максимуму в осінній період (жовтень-листопад), що обумовлено більш тісним контактом домашніх тварин з джерелом інфекції у літньо-осінній період.

• Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною. Основний шлях проникнення вірусу в сприйнятливий організм через пошкодження шкіри і слизових оболонок внаслідок укусів, ослинення та подряпин.
• Вірус сказу з’являється у слині тварини за 7-10 днів до появи перших ознак хвороби, тож у випадку укусу тварин у цей період можна інфікуватися вірусом. Щоб визначитися – чи існує ризик передачі вірусу сказу до людини після укусу твариною, необхідно спостерігати за твариною до закінчення терміну інкубації – упродовж не менше 10 днів.

Зазвичай люди починають активно щеплювати своїх домашніх улюбленців після того, як в населеному пункті виявлено сказ..

• Пам’ятайте, сказ не можна вилікувати, його можна лише попередити. Уважність та обережність у поводженні з тваринами, а особливо з дикими та незнайомими, має бути головним правилом для кожного!                                                                                                       

         Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати парентеральною вакциною свійських, дрібних домашніх тварин; диких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
• не торкатися диких чи безпритульних тварин (особливо слід остерігатися безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти);
• не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
• виконувати правила утримання тварин;
• продаж, купівлю, вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші місцевості здійснювати лише за наявності ветеринарної довідки про щеплення проти сказу.
• Відповідно до діючої інструкції «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин» вакцинація домашніх тварин проти сказу є обов’язковою для собак – на всій території країни; котів – в зонах стійкого неблагополуччя;, сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання.
• На сьогоднішній день в Україні щеплення від сказу проводиться фахівцями ветеринарної медицини державних установ, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби, а також фахівцями ветеринарної медицини, які здійснюють ліцензовану приватну практику.
• Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина якнайшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!