Благовіщенське бюро правової допомоги інформує

Оприлюднено 15.05.2023 р.

Телефонне шахрайство

Телефонне шахрайство – це вид шахрайства, коли шахрай телефонує і переконує жертву повідомити особисту, фінансову чи конфіденційну інформацію або переказати гроші.

Що потрібно шахраю?

Реквізити платіжної картки.
Паролі, коди банків та мобільних операторів.
Кодові слова.
Зняти ліміти з картки жертви.
Переконати жертву здійснити переказ коштів на свою користь

Шахрай може назватися будь-ким!

Працівником банку.
Працівником НБУ, Пенсійного фонду, Фіскальної служби.
Працівником поліції.
Працівником комунальних служб.
Працівником мобільного оператора.
Покупцем вашого товару тощо.

Що робити?

Якщо телефонує працівник банку, скажіть, що ви зараз перетелефонуєте самостійно на офіційний номер банку, який вказаний на платіжній картці.

Припиніть розмову, якщо...

запитують термін дії картки, тризначний номер на звороті картки, паролі, коди банків та мобільних операторів;
керують у телефонній розмові вашими діями (просять зробити трансакцію, встановити програму на ваш пристрій);
просять сфотографувати та переслати/надати фото платіжної картки;
лякають, що ваша картка заблокована, а злочинці зламали рахунок;
просять перейти за посиланням та зазначити всі персональні дані та реквізити платіжної картки.

Випадково повідомили шахраю реквізити картки та паролі?

Негайно заблокуйте картку. Якщо ви випадково повідомили шахраю пароль до інтернет-банкінгу, негайно заблокуйте картки, рахунки та доступ до інтернет-банкінгу.

(Телефонуйте на гарячу лінію банку, вказану на звороті картки або через інтернет-банкінг)

Зверніться до Кіберполіції онлайн

(за посиланням ticket.cyberpolice.gov.ua)

Для більш детального ознайомлення з видами шахрайства , інформацією про безпечний онлайн шопінг, схемами шахрайства в інстаграмі, схемами шахрайства на торговельному онлайн-майданчику, телефонного шахрайства перейдіть за посиланням

Оприлюдено 27.02.2023 р.

Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей: підстави виникнення та порядок виконання

Відповідно до частини 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Але трапляються у житті випадки, коли діти, які досягли 18 років, у силу об’єктивних причин усе ще потребують фінансової допомоги та підтримки батьків.

Главою 16 Сімейного кодексу України визначено обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та виконання цього обов’язку.

Детальніше про обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей розповідає заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області Олена Іпатенко.

Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу, у наступних випадках.

Якщо діти є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
При цьому отримання повнолітнім непрацездатним дочкою/сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги.
Якщо діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23 років.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (закінчення навчання чи відрахуванням з навчального закладу) і не припиняється на період канікул.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих положень норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:

досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
продовження ними навчання;
потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі;
наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Способи стягнення аліментів

Аліменти можуть стягуватися у добровільному порядку:

за усною домовленістю між батькамидитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
батьки мають право укластиписьмовий та нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейного кодексу України (далі – СК України). Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса;
один із батьків може подати за місцем своєї роботи заяву про відрахування аліментівна дитину у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

За відсутності домовленості між батьками, аліменти можуть стягуватися у судовому порядку

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

! При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20).

Розмір аліментів на дитину (має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини):

мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином;
інші обставини, що мають істотне значення.

! При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №308/4214/18).

Суд не обмежується розміром заробітку/доходу платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток/ дохід і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом змінено – зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Оприлюдено 27.02.2023 р.

Як отримати податкову знижку на навчання

Студенти, які здобувають освіту на контрактній основі, мають право на певну компенсацію вартості освітніх послуг. Законодавством встановлена можливість повернути частину податку з суми, сплаченої за кожний навчальний рік – це так звана «податкова знижка». Право на податкову знижку за навчання мають лише фізичні особи, які отримують офіційно зарплату та платять з неї податок на доходи. Про те як отримати податкову знижку на навчання розповідає Руслан Кравченко, головний фахівець із зв’язків з громадськістю та пресою Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Що представляє собою податкова знижка

Податкова знижка – це можливість повернути частину сплаченого податку на доходи за певні послуги, які були здійснені протягом звітного року. Витрати мають підтверджуватися квитанціями, фіскальними або товарними чеками, а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов’язково відображається вартість таких послуг і строк оплати за такі послуги.

Важливо! Заклад освіти повинен бути юридичною особою і мати ліцензію на провадження освітньої діяльності.

Хто може отримати податкову знижку за навчання

Студент, який навчається в закладах освіти на контрактній формі навчання, має право на певну компенсацію, тобто податкову знижку на навчання, якщо він сплачував кошти на користь цих закладів. В тому числі право на таку знижку мають батьки або їх усиновлювачі, чоловік або дружина, які є громадянами України та платниками податків.

Податкову знижку можна отримати незалежно від того, в державному, комунальному чи приватному закладі освіти навчається здобувач освіти.

Отримати податкову знижку може лише фізична особа, яка отримує офіційно заробітну плату і платить податок на доходи. Приватний підприємець отримати податкову знижку не може.

Як надається податкова знижка за навчання

Податкова знижка надається у поточному році за минулий рік. Для цього необхідно до 31 грудня наступного року подати річну декларацію.

У декларації вказуються, зокрема, підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум. Щоб отримати податкову знижку за навчання за 2022 рік, громадянин має подати декларацію про витрати включно до 31 грудня 2023 року лише за минулий 2022 рік. Держава в подальшому компенсує частину витрат.

Податкова знижка на навчання складає 18% від витрачених у попередньому податковому році коштів, тобто від вартості навчання.

Які документи потрібні для оформлення податкової знижки

Для оформлення податкової знижки на навчання потрібні такі документи:

декларація про майновий стан і доходи;
копія паспорта особи, яка подає декларацію;
копія ідентифікаційного коду особи, яка подає декларацію;
копія паспорта/ свідоцтва про народження здобувача освіти;
довідка із закладу освіти про період навчання, кількість навчальних місяців, в звітному році та суми сплачених коштів за вказаний період;
копії квитанцій або платіжних доручень сплачених за навчання в звітному періоді;
довідка про заробітну плату за звітний період, з обов’язковим включенням сум податків, які утримуються із заробітної плати та суми пільги;
довідка про склад сім’ї з органу місцевого самоврядування;
копія документа із зазначенням реквізитів для перерахування коштів;
заява на перерахування коштів;
копія договору про навчання у відповідному закладі освіти.

Сума, що має бути повернута як знижка на навчання, зараховується на банківський рахунок, відкритий у будь-якому банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 днів після надходження такої податкової декларації.

Калькулятор податкової знижки http://bit.ly/3ElFzaF

Оприлюдено 27.02.2023 р.

Чи може спадкоємець відмовитися від прийняття спадщини?

Інколи трапляються випадки, коли спадщина стає для потенційного спадкоємця непотрібним тягарем. Чи можна у такому випадку відмовитися від її прийняття? Чи є можливість прийняти у спадок лише частину спадкового майна? Як бути, якщо спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини, а потім передумав?

Про порядок та правові наслідки відмови від прийняття спадщини розповідає заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області Олена Іпатенко.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Таким чином, законодавством України передбачено можливість відмовитися від прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, і може відкликати відмову від прийняття спадщини протягом вказаного строку.

Статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено наступні строки для прийняття спадщини:

загальний строк прийняття спадщини – шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Листом Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини чинним законодавством України не передбачено.

! Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, адже чинним законодавством не допускається прийняття спадщини з будь-якими умовами чи із застереженнями.

Причому спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

Відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Законодавством передбачено особливості відмови від прийняття спадщини для деяких категорій осіб:

фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування;
неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти роківможе відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;
батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Заява про відмову від прийняття спадщини.

Спадкоємець, який хоче відмовитися від прийняття спадщини, має подати заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

! В Україні діє Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни, де можна перевірити, чи працює наразі той чи інший нотаріус, тим самим заощадивши собі час на його пошук.

Враховуючи положення пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (зі змінами), заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.

! Заява про відмову від прийняття спадщини, складена від імені спадкоємця його представником, що діє на підставі довіреності, не приймається.

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Приймаючи від спадкоємців заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також правові наслідки такої відмови.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини:

якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця;
якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом;
у разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово;
якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Оприлюдено 27.01.2023 р.

Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб

З настанням холодної пори року і, відповідно, опалювального сезону, знову набирає актуальності питання тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на безоплатній основі та можливості для особи, що надала безоплатно прихисток, отримати компенсацію витрат за це. Про порядок та умови отримання компенсації за тимчасове розміщення ВПО розповідає головний юрист сектору «Снятинське бюро правової допомоги» Святослав Лепчук.

Відповідно до пункту 1 Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 р. № 333 компенсація здійснюється щодо витрат, що пов’язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) ВПО:

які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
житло яких зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження, інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або щодо якого подано документальне підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Право на отримання компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) ВПО мають громадяни України, які є власниками житла, або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину, і безоплатно розміщували у своїх житлових приміщеннях ВПО (крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України). При цьому важливою умовою надання компенсації є відсутність заборгованості власника жилого приміщення за житлово-комунальні послуги.

Порядок отримання компенсації:

1.Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня розміщення ВПО особи, які їх розмістили, зобов’язані подати повідомлення в паперовій або електронній формі на електронну адресу уповноважених органів за місцем розташування житлового приміщення.

У повідомленні потрібно зазначити наступну інформацію:

щодо особи, яка розмістила ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; реквізити документа, що підтверджує право власності/користування нерухомим майном; адреса місцезнаходження об’єкта нерухомого майна);
щодо кожного ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; дата і номер довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи).

У разі подання повідомлення в паперовій формі особа, що розмістила ВПО, подає зазначену інформацію із пред’явленням підтвердних документів. У разі подання повідомлення в електронній формі до такого повідомлення додаються електронні копії (фотокопії або сканкопії) таких документів.

2.Не пізніше ніж протягом 5 днів з дня закінчення звітного місяця особа, яка розмістила ВПО, подає в паперовій формі (або електронній формі на електронну адресу) до уповноваженого органу за місцем розташування житлового приміщення заяву для отримання компенсації.

3.Заява розглядається уповноваженими органами протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви, протягом яких проводиться перевірка наведених у заяві відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення ВПО, зокрема з метою перевірки факту такого розміщення, його безоплатності, кількості розміщених осіб та умов їх проживання та документів.

Розрахунок розміру компенсації:

Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення внутрішньо переміщеної особи (далі – людинодень), з дня її розміщення, але не раніше дати взяття на облік ВПО відповідним органом або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (Портал Дія).
Кількість людиноднів визначається шляхом додавання кількості ВПО, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.
Сума компенсації у період з 1 жовтня 2022 р. по 31 березня 2023 р. визначається на рівні 30 гривень за кожен людинодень.

Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, здійснюється у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами (за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги).

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Оприлюдено 27.01.2023 р.

Відшкодування шкоди, завданої нерухомому майну внаслідок бойових дій

Внаслідок збройної агресії рф рідні домівки тисячі українців були зруйновані вщент. Наразі держава намагається якнайшвидше вирішити питання компенсації збитків для повернення усіх громадян до нормальних умов життя.

Детальніше про те, як відшкодувати шкоду, завдану нерухомому майну внаслідок бойових дій – розповідає юрист Одеського бюро правової допомоги Одеського місцевого центру з надання БВПД Микола Крутій.

Які нормативно-правові акти регламентують порядок отримання компенсації за зруйноване або пошкоджене майно

Уряд України вже зробив перші кроки в цьому напрямку, зокрема прийняв ряд важливих постанов:

Постанова КМУ від 26 березня 2022 року № 380, яка визначає порядок подання інформаційного повідомлення про пошкоджене або знищене майно;
Постанова КМУ від 19 квітня 2022 року № 473, яка визначає порядок роботи Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації та створення Державного реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією рф.

Крім того, Верховна Рада України зареєструвала законопроект 7198 від 24 березня 2022 року «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації», який наразі знаходиться на другому читанні та визначатиме порядок та механізм надання такої компенсації, способи її отримання, черговість і т.д.

За яке знищене або пошкоджене нерухоме майно передбачена компенсація

квартири, інші житлові приміщення в будівлі;
приватні житлові будинки;
садові та дачні будинки;
об’єкти будівництва, у яких були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції та щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
об’єкти будівництва, які після прийняття в експлуатацію є самостійними об’єктами нерухомого майна.

Хто матиме право отримати компенсацію

Виключно громадяни України, які є:

власниками житла;
інвесторами будівництва;
членами житлово-будівельних кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення кооперативу, але не оформили право власності на нього;
спадкоємцями.

В якій черговості буде здійснюватись компенсація

Надання компенсації здійснюватиметься у порядку черговості надходження заяв про надання компенсації. Однак, пріоритетне право на отримання компенсації мають:

багатодітні сім’ї;
особи з інвалідністю I та II груп;
учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни.

Хто не матиме право на отримання компенсації

особи із санкційних списків;
особи з судимістю за вчинення злочинів проти основ національної безпеки;
спадкоємці зазначених осіб.

Який орган здійснюватиме розгляд питань щодо надання компенсації

В кожній територіальній громаді за місцем знаходження знищених та пошкоджених об’єктів нерухомого майна буде створена Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації, до складу якої буде входити не менше п’яти членів комісії.

Якими способами буде здійснюватись компенсація

Компенсація надаватиметься у вигляді:

грошової компенсації шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для цих цілей;
об’єкта нерухомого майна шляхом фінансування його будівництва;
фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку.

Куди, з якими документами та протягом якого строку необхідно буде звернутися для отримання компенсації

Заява про надання компенсації подається незалежно від місця проживання (перебування) особи або місцезнаходження юридичної особи до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна протягом дії воєнного стану та протягом 90 календарних днів з дати його закінчення.

Заява подається щодо кожного пошкодженого або знищеного об’єкта нерухомого майна окремо.

Заява про надання компенсації може бути подана:

в електронній формі через мобільний додаток “ДІЯ” або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг;
в паперовій формі через центр надання адміністративних послуг, органи соціального захисту населення, або нотаріуса.

До заяви про надання компенсації додаються:

документ, що підтверджує право власності на житло – для власників житла;
документ, що підтверджує інвестування та фінансування будівництва об’єкта житлового будівництва та документ, що підтверджує сплату грошових коштів за такий об’єкт – для інвесторів;
документ, що підтверджує, що громадянин України є членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу, – для членів житлово-будівельного кооперативу;
свідоцтво про смерть власника житла – для спадкоємців;
документ, що підтверджує пріоритетне право на отримання компенсації (наприклад, посвідчення багатодітної сім’ї, довідка МСЕК про наявність інвалідності, посвідчення УБД).

оприлюднено 26.12.2022 р

Яке покарання чекає на тих, хто принесе додому незаконно вирубану ялинку

Нещодавно мешканки Дніпра, вирішивши підготуватися до різдвяно-новорічних свят, зрубали дві ялинки в Новокодацькому лісгоспі та намагалися забрати їх додому. Але жінок затримали на гарячому працівники лісгоспу та передали представникам Національної поліції. Тож про те, яке покарання чекає на тих, хто спробує у такий же спосіб прикрасити ялинками оселю під Новий рік, розповідає на свіжому прикладі фахівчиня зі зв’язків із громадськістю та пресою Дніпровського місцевого центру з надання БВПД Вікторія Пльохіна.

Хоча за Кримінальним Кодексом України у частині викрадення дерев у даному випадку жінки мають лише замах на кримінальне правопорушення, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, але відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення. Окрім того, шкода лісгоспу вже була нанесена. Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Зокрема, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Адміністративна відповідальність у свою чергу настає за незаконну порубку і пошкодження дерев або чагарників, за їх перевезення, зберігання, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, всі ці діяння тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо особа протягом року вчинить повторно вищезазначене порушення, тоді можливе накладення штрафу від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 600 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, за кожне незаконно вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерево на порушників чекають штрафи: на фізичних осіб – від 510 до 1020 грн., на посадових осіб – від 2550 до 5100 грн.

Якщо незаконна порубка лісу заподіяла істотну шкоду, то наступає кримінальна відповідальність. Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, – карається штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк. При цьому, істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, – карається обмеженням волі на строк від 3 до 5років або позбавленням волі на той самий строк.

Вищевказані дії, вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, – караються штрафом від 1500 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 3 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк.

Якщо діями, зазначеними вище, було спричинено тяжкі наслідки, такий злочин карається позбавленням волі на строк від 5 до 7 років. Тяжкими наслідками вважаються такі, що у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Окрім того, за кожне самовільно зрізане дерево нараховується шкода, заподіяна лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев. Розмір нарахованої шкоди залежить від діаметра пня зрізаного дерева у корі біля шийки кореня: до 10 см – 498,45 грн., від 10,1 до 14 см. – 878,22 грн., від 14,1 до 18 см – 2254,92 грн., від – 18,1 до 22 см – 4628,52 грн.

Тож, при купівлі новорічних дерев у місцях продажу, необхідно слідкувати за тим, аби дерево було промарковане спеціальним уніфікованим засобом: самоклейною етикеткою зі штрих-кодом або ж пластмасовою биркою-стяжкою. До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

оприлюднено 26.12.2022 р

Як успадкувати земельну ділянку внутрішньо переміщеній особі

Через активні бойові дії на території нашщої держави частина українців вимушено залишили свої домівки та переїхали до інших регіонів. Втім багато осіб не встигли успадкувати земельні ділянки. Як це зробити, читайте в консультації, яку підготувала головний юрист сектору «Старосамбірське бюро правової допомоги» Самбірського місцевого центру з надання БВПД Уляна Виджак.

Який алгоритм дiй для спадкування земельної дiлянки?

I крок – прийняття спадщини.

Пiсля смертi спaдкодaвця протягом 6 мiсяцiв спaдкоємцю необхiдно подaти зaяву про прийняття спaдщини нотaрiусу, не зaлежно вiд нaявностi зaповiту. Зaявa подaється зa остaннiм мiсцем проживaння померлого. Якщо ж мiсце проживання спадкодавця невiдоме, то мiсцем вiдкриття спадщини є мiсцезнаходження нерухомого майна або основної його частини (у нашому випадку – мiсце знаходження земельної дiлянки).

Через активні бойові дії на території нашої країни чимало громадян не можуть виконати умови чинного законодавства щодо місця відкриття спадщини. Тому Уряд України спростив процедуру спадкування, ухваливши такі нормативно-правові акти.

Згідно цих документів внутрішньо переміщені особи можуть звернутися до будь-якого нотаріуса України, де вони тимчасово перебувають чи вимушено оселились, щоб відкрити спадкову справу, незалежно від того де востаннє проживав померлий.

За кордоном консульськi установи або дипломатичнi представництва України можуть здійснювати нотарiальнi дiї. Окрiм того, заяву про прийняття спадщини можна вiдправити нотарiусу поштою (в тому числi, якщо ви перебуваєте за кордоном).

II крок – оформлення спадщини на землю

Під час вiдкриття спадкової справи нотарiус зобов’язаний перевiрити наявнiсть чи вiдсутнiсть ранiше вiдкритої спадкової справи, спадкового договору, заповiту та зареєструвати спадкову справу у Спадковому реєстрi.

Зараз, в умовах воєнного стану, нотарiус може вiдкрити спадкову справу без використання Спадкового реєстру, якщо доступ до нього – обмежено. Коли доступ до Спадкового реєстру відновлять, нотарiус зобов’язаний впродовж п’яти робочих днiв перевiрити наявнiсть заведеної спадкової справи, спадкового договору та заповiту.

Важливо, що видавати свiдоцтва про право на спадщину у спадковiй справi, вiдкритiй без використання Спадкового реєстру, до її реєстрацiї у Спадковому реєстрi – заборонено.

Для прийняття спадщини встановлюється строк – шiсть мiсяцiв, який починається з часу її вiдкриття. Водночас, на перiод дiї воєнного стану строк для прийняття спадщини або вiдмови вiд її прийняття – зупиняється, але не бiльше нiж на чотири мiсяцi після завершення воєнного стану.

оприлюднено 26.12.2022 р

Стягнення аліментів з особи, що перебуває за кордоном

Як стягнути аліменти з людини, яка живе за кордоном? Алгоритм дій.

За Українським законодавством батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, незважаючи на те, в якій країні вони проживають.

Отож, підготували для вас покрокову інструкцію про те, як стягнути аліменти з одного з батьків, який відмовляється добровільно їх сплачувати та проживає за кордоном.

Крок 1. Найперше, що потрібно зробити, це отримати рішення суду України про стягнення аліментів. У цьому вам може допомогти система безоплатної правової допомоги, контакти найближчого пункту доступу до безоплатної правової допомоги, Ви можете знайти на нашому сайті – www.legalaid.gov.ua, або звернутись за телефоном гарячої лінії системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

Той із батьків, із ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом. І вже з рішенням національного суду про стягнення аліментів стягувач може звертатися до компетентного органу (суду) іноземної держави.

Крок 2. Звернутися до суду іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

Дане клопотання повинно містити інформацію про відповідача (боржника), а саме:

повне ім’я, дату народження, громадянство, адресу проживання протягом останніх 5 років (наскільки це відомо Вам, рід занять і місце роботи, фотокартку (за можливості), наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про майно, яке йому належить та іншу будь-яку корисну для справи інформацію.

Вказане клопотання необхідно надіслати до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції, контакти яких Ви можете знайти на сайті Мін’юсту – https://minjust.gov.ua/str_ter.

До клопотання необхідно додати документи, оформлені належним чином судом, що виніс рішення, а саме:

копія судового рішення;
довідка про те, що рішення набрало законної сили;
довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України
довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
фотокартка стягувача.

Також, зверніть увагу на ці моменти:

Клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом із перекладом на офіційну мову договірної сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.

Рішення по цьому питанню приймається протягом 1 місяця від дня його надходження. Цей строк може становити більш ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання.

Нотаріально завірений переклад не вимагається. Достатньо, якщо переклад офіційно засвідчений перекладачем або бюро перекладів.

Вимога консульської легалізації або засвідчення документів апостилем також не застосовується до документів відповідно до конвенцій.

Якщо у вас виникли додаткові питання, ви можете звернутися до системи безоплатної правової допомоги, зателефонувавши за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні), або відвідати сайт – https://www.legalaid.gov.ua/, чи самостійно знайти правову інформацію, що вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua/

Консультував завідувач сектору «Рахівське бюро правової допомоги» Василь Савуляк

Кредит чи позика: що обрати та яка в них відмінність

Кредитування в Україні стає напрочуд популярним. Разом з кредитними картками, розстрочками та кредитами готівкою набирають обертів і позики від макрофінансових організацій (далі – МФО). Часто беручі гроші в борг в якійсь установі українці навіть не читають договір, а потім не можуть витримати фінансового навантаження та погасити борг. Розібратися у чому полягає різниця між кредитом та позикою, а головне: якому з варіантів надати перевагу в тій чи іншій ситуації, допомагає фахівчиня Кам’янського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Марія Ростова.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) позика – це передача однією стороною (позикодавцем) у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками. Позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Активами, які отримує позичальник можуть бути:

– грошові кошти в готівковій або безготівковій формі;

– товари, матеріали та інше;

– матеріальні цінності, які можна оцінити і встановити на них фіксовану вартість.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Сам договір позики починає діяти з моменту передачі майна або грошей.

Проте позика може бути і безкоштовною. Наприклад, деякі МФО надають першу позику споживачу безкоштовно, за умови, що сума боргу буде сплачена вчасно. Крім МФО позику можуть надавати й банківські установи або фізичні особи, тощо.

Відповідно до статті 1054 ЦК України кредит – це завжди передача банком або іншою фінансовою установою (кредитодавцем) грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. За кредитним договором позичальник зобов’язується повернути кошти та сплатити проценти за користування.

На відміну від позики, відносини між учасниками кредитної угоди завжди оформлюється договором. Кредитний договір визнається укладеним з моменту узгодження його умов і підписання обома сторонами. Проте документ може бути укладений як в паперовій формі, так і онлайн – в електронному вигляді. З точки зору закону обидва варіанти однаково правомірні.

Суть договору позики та кредитного договору одна – гроші треба повернути.

Основні відмінністі між позикою та кредитом полягають:

– у їх призначенні: кредит – цільове і нецільове використання коштів , позика – нецільове;

– у забезпеченні: кредит може бути забезпечений майном, позика – ні;

– в умовах видачі: для кредиту вони більш жорсткі (необхідно хороша кредитна історія, постійний дохід, тощо), позика доступна майже всім;

– у сумі кредитування: кредит – велика сума, позика – невелика сума;

– у строках кредитування: кредит – декілька років, позика – до 1 місяця з можливістю оформити пролонгацію;

– у способі погашення: кредит – раз на 30 днів, позика – одноразово при закінченні дії договору;

– у продовженні строку дії договору (пролонгація): кредит – неможливо, позика – можливо.

Перед укладанням договору позики чи кредитного договору споживач має оцінити усі «за» та «проти», а також ситуацію, у якій потрібні кошти. Позика буде доречною, якщо гроші потрібні швидко та на короткий термін. Якщо ж вам потрібна велика сума й надовго, краще оформити кредит у банку.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Виправлення описок та помилок у рішеннях суду

У роботі з текстами кожен з нас іноді припускається помилок. Не виняток і судді, особливо враховуючи їх значне робоче навантаження та обсяг документів, з яким їм доводиться працювати. Описки, які утруднюють чи роблять неможливим виконання рішення суду це — проблема. Шлях її вирішення — процедура їх виправлення у судовому рішенні. Про її законодавче регулювання розповідає фахівчиня зі зв’язків із громадськістю та пресою Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Вікторія Пльохіна.

Статтею 269 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки або арифметичні помилки, про що суд постановляє ухвалу. Відповідні положення містяться й у статтях 253 Кодексу адміністративного судочинства та у ст. 243 Господарського процесуального кодексу. Звернутися до суду із заявою про внесення виправлень можна незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Отже, процесуальні кодекси виокремлюють два види помилок:

– описка — зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Не вважаються опискою помилки, які не викривляють зміст, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Наприклад, зазначення неправильного місця народження померлої породжує помилку у свідоцтві про смерть і майбутні проблеми з документацією при прийнятті спадщини (справа № 201/5960/22).

– арифметична помилка — це помилка у визначенні результату підрахунку (пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю), тобто та помилка, яка суттєво впливає на вирішення спору. Наприклад, неправильна сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при відстороненні (справа № 203/267/22).

У той же час, не може бути виправленим застосування неправильних методик підрахунку або покладення в основу розрахунку невірних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень за Постановою КАС ВС від 18.02.2020 у справі № 818/2/14. Також суддею можуть бути виправлені лише ті помилки, які допустив він сам, тобто він не може вплинути на помилки в оцінці експерта або в інших доказах.

При цьому, законодавство не надає будь-яких інших можливостей змінювати тексти своїх вже ухвалених рішень, навіть якщо суддя пізніше виявляє, що допущено помилку при оцінці доказів чи застосуванні права. Такі помилки може виправити лише суд вищої інстанції під час апеляційного/касаційного перегляду рішення.

Зазвичай питання про внесення виправлень у текст судового рішення вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала, і розглядається протягом 10 днів після її надходження.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

За подання заяви про виправлення описки чи арифметичної помилки судовий збір не сплачується.

Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

Чи позбавлять субсидії за наявності боргу

Мені було призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. Однак у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем в мене виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг. Мене цікавить питання, чи позбавлять мене субсидії, якщо я не сплачу борг?

Відповідає завідувачка Сахновщинського бюро правової допомоги Людмила Клімова.

Право на призначення субсидії мають сім’ї, у яких розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норм споживання перевищує обсяг визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового платежу, який становить 15% сукупного місячного доходу членів домогосподарства.

Наявність заборгованості впливає на призначення субсидії. Так, субсидія не призначається за наявності простроченої понад три місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

Оскільки субсидію призначають строком до дати закінчення опалювального або неопалювального сезону, то наявність заборгованості аналізується органами соціального захисту населення в травні поточного року. Тобто фактично до травня Ви мали змогу розраховуватись за комунальні послуги зі зручною для Вас періодичністю.

У разі, якщо заборгованість по комунальних платежах не погашена та перевищує 680 гривень, домогосподарство можуть позбавити субсидії.

Однак зверніть увагу, Ви маєте право укласти з постачальником комунальних послуг договір щодо реструктуризації боргу . В разі якщо такий договір буде укладено протягом двох місяців від початку опалювального сезону, житлову субсидію буде призначено з початку сезону.

Розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав зміни власника землі

Спадкування – це перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до чинного законодавства, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення договору оренди землі. До закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку, коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

Про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави зміни власника землі, розповідає головний фахівець із зв’язків з громадськістю та пресою відділу безоплатної правової допомоги Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Руслан Кравченко.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря.

Повідомлення повинно містити:

кадастровий номер, місце розташування та площа земельної ділянки;
прізвище, ім’я, по батькові нового власника;
адреса місця проживання нового власника;
платіжні реквізити, якщо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов’язки, що виникли у спадкодавця за договором.

Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору, новий власник землі має надати орендарю копію свідоцтва про право на спадщину, копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, копію державного акта або виписку з Державного земельного кадастру, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:

За згодою сторін:

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

За рішенням суду:

невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»;
невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору;
у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

(НЕ)збереження за мобілізованим середнього заробітку

Я військовослужбовець добровольчого формування, який до повномасштабного вторгнення агресора на територію України працював на посаді керівника структурного підрозділу у державній установі. Мене цікавить запитання щодо правомірності незбереження роботодавцем за мною середнього заробітку як за мобілізованим.

Відповідає Уляна Кудрик, директорка Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Раніше згідно із законодавством за всіма мобілізованими працівниками зберігалося робоче місце, посада, а також роботодавець платив їм середню зарплату. Однак 19 липня 2022 року набули чинності зміни до ст. 119 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких скасовано збереження середнього заробітку за мобілізованими працівниками відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX.

Однак насправді є деякі винятки, коли роботодавець продовжує зберігати середній заробіток за військовослужбовцем.

Добровольчих формувань територіальних громад немає в переліку видів військової служби згідно із Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу», через це такі військовослужбовці потрапляють під дію ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України і за ними зберігається виплата середнього заробітку, оскільки участь у теробороні вважається не військовою службою, а виконанням державних/громадських обов’язків.

Підтвердженням того, що військовослужбовець виконує державний/громадський обов’язок, а не проходить військову службу, є:

підписаний контракт добровольця територіальної оборони;
довідка/витяг з наказу, видана на вимогу військовослужбовця – члена добровольчого формування командиром добровольчого формування, яка містить інформацію про включення до списку осіб, залучених до виконання державного або громадського обов’язку.

Саме ці документи необхідно надати роботодавцю для того, щоб зберегти за собою право щодо нарахування середнього заробітку.

Добровольці територіальної оборони – не єдина категорія працівників, що зберегла за собою право на отримання середнього заробітку в разі проходження військової служби.

Мінекономіки у своїх роз’ясненнях наголошує, що за педагогічними та науково-педагогічними працівниками у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зберігається попередній середній заробіток. Ця норма зазначена у ч. 2 ст. 57 Закон України «Про освіту».

Станом на сьогодні жодних змін до Закону України «Про освіту» стосовно припинення збереження середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів, в особливий період не внесено.

Крім того, слід відзначити, що згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не підлягають:

наукові та науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь;
педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Особливості стягнення аліментів за умов воєнного стану

Деякі батьки завжди відповідально виконують свої обов’язки щодо матеріального забезпечення дитини, а інші навпаки цілеспрямовано ухиляються від цього. Наразі до законодавства України було внесено чимало змін та доповнень, аби уникнути збільшення кількості боржників зі сплати аліментів.

Війна – не привід забути про сплату аліментів, але з початком збройної агресії РФ проти України відбулися і певні зміни як у порядку примусового їх стягнення так і під час добровільної сплати. Так, з прийняттям Верховною Радою Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, Закон України «Про виконавче провадження» було доповнено рядом положень, пов’язаних із військовою агресію Російської Федерації на території нашої держави. Ці зміни набрали чинності 26 березня 2022 року.

Але слід зауважити, що питання стягнення аліментів під час війни не зазнало кардинальних змін, окрім виконання рішень на тимчасово окупованих територіях України державою-агресором.

Відповідно до змін тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

– припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни РФ).
– із 26 березня 2022 року можливим є проведення відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника лише на виконання рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян РФ, які проживають на території України на законних підставах.
– забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії РФ, у період такої окупації.
– за рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача – на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Розглянемо основні зміни у порядку стягнення аліментів на період дії воєнного стану, які надають можливість вирішити деякі проблемні питання з цього приводу для громадян :

– Нотаріальний договір: а) працюють не всі нотаріуси; б) нотаріус має право оформляти аліментний договір на звичайному аркуші паперу (з дотриманням низки правил), а не лише на спеціальному бланку.
– Звернення до суду з питання стягнення аліментів: бойові дії та тимчасова окупація перешкоджають здійсненню правосуддя на деяких територіях, тому територіальна підсудність окремих судів тимчасово змінилася. Щоб правильно визначити, до якого суду звертатись, необхідно знайти відповідь на це юридичне питання на сайті Верховного суду.

Наразі багато чоловіків були мобілізовані і захищають нашу землю від окупантів. В зв’язку з цим дуже розповсюдженим стало питання матерів малолітніх і неповнолітніх діточок, а чи можливо стягнення аліментів із платників, які перебувають у Збройних Силах України. З цього приводу законодавство чітко говорить про те, що жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено. Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Таким чином, військовослужбовці сплачують аліменти на загальних засадах та з усіх видів грошового забезпечення (крім такого, яке не має постійного характеру).

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Сплата аліментів мобілізованими

Одним із важливих питань сьогодення, яке виникло в умовах воєнного стану, стало питання стягнення аліментів із платників, які перебувають у Збройних Силах України та мобілізованих осіб, яким перестали нараховувати заробітну плату за основним місцем роботи.

З цього приводу, законодавство чітко говорить про те, що жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено.

Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року №122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р.№146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

19 липня 2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352. Закон звільняє роботодавця від обов’язку зберігати середній заробіток за працівниками, яких призвали на військову службу. За такими працівниками роботодавець має зберігати лише місце роботи та посаду.

Мобілізованим працівникам виплачують грошове забезпечення коштом Держбюджету на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Якщо утримання аліментів здійснюється у примусовому порядку на підставі документів державного або приватного виконавця, то саме на виконавців відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов’язок здійснювати розшук доходів боржника, на які можуть бути звернуті стягнення за виконавчими документами. З цією метою виконавці наділені відповідними повноваженнями, зокрема надавати запити та отримувати відповіді на них у найкоротші терміни від податкових органів про осіб, які здійснюють виплату доходу боржнику.

У свою чергу, стягувач може також письмово звернутися до виконавця із заявою, де вказати про те, що боржник, мобілізований на військову службу та вказати номер частини, якщо такий відомо.

Якщо виконавцю невідома адреса військової частини, де служить боржник, він повинен надіслати документи щодо стягнення аліментів до Міністерства оборони України. Після чого, ці документи будуть передані до бухгалтерії військової частини, і продовжаться виплачуватися аліменти з доходів боржника.

У випадках мобілізації працівника, з метою недопущення припинення стягнення аліментів, рекомендується здійснювати подальше стягнення аліментів через виконавчу службу або надати виконавчий документ безпосередньо до військової частини, де проходить військову службу мобілізований працівник.

З огляду на вище викладене, військовослужбовці сплачують аліменти на загальних засадах та з усіх видів грошового забезпечення (крім такого, яке не має постійного характеру).

Консультацію підготувала завідувачка сектору Міжгірське бюро правової допомоги Тетяна Головка

Пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну мільйони українців були змушені покинути свої домівки та змінити місце проживання. Багато з них виїхали за кордон у пошуках притулку від війни в інших державах. Інша частина переїхала до регіонів України, де не ведуться активні бойові дії. Таких людей вважають внутрішньо переміщеними особами. Серед них є діти, жінки, люди похилого віку та інші соціально вразливі категорії населення.

Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Законом закріплено права внутрішньо переміщених осіб, які їм гарантуються у разі набуття такого статусу, серед яких, зокрема є право на пенсійне забезпечення.

Куди необхідно звернутись?

Ø Для призначення пенсій внутрішньо переміщеним особам вперше необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем свого фактичного проживання не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку

Які документи потрібні?

Ø Заяву про призначення (відновлення) пенсії

Ø Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (у разі, якщо особа відмовилась від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відомості про таку особу беруться з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб)

Ø Документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Ø Трудову книжку або інші документи, що підтверджують наявний трудовий стаж

Ø Індивідуальні відомості про застраховану особу (за період роботи чи довідка про заробітну плату)

Ø За необхідності – документи, що засвідчують особливий статус особи

Ø Дві фотокартки розміром 2,5×3 см

Який строк розгляду заяви?

Ø За загальним правилом, територіальний орган Пенсійного фонду України приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії а не пізніше 10 днів з дня надходження заяви

Які шляхи отримання пенсії?

Ø Виплати пенсій, що призначаються ВПО, здійснюються через рахунки та мережу відділень Ощадбанку. Для відкриття рахунку для перерахунку пенсії до відділення банку за місцем фактичного проживання слід надати: документ, що посвідчує особу (паспорт), довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку про отримання пенсії, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи

Ø Для осіб з інвалідністю I групи та інших осіб, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, передбачено можливість за їх письмовою заявою отримувати пенсію через Укрпошту з доставкою за їх фактичним місцем проживання

Важливо! Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, платіжні картки, на яку таким особам зараховується пенсія, одночасно є їх пенсійними посвідченнями.

Роз’яснення підготував головний юрист сектору «Снятинське бюро правової допомоги» Коломийського місцевого центру з надання БВПД Лепчук Святослав.

Несподіванка для власника майна. На яких ресурсах перевірити його арешт

Земельні ділянки, будинки, квартири – це нерухоме майно яким власники можуть розпоряджатись на свій розсуд. Однак, буває, що при укладанні угоди купівлі-продажу власника чекають неприємні сюрпризи, наприклад, арешт майна.

Інколи люди навіть не підозрюють про те, що на їх власність може накладено арешт. Такою власністю не можна вільно розпоряджатись, тобто продати, подарувати, обміняти.

В яких випадках може бути арештована власність

Арешт може бути накладений:

У межах кримінального судочинства. Нерухомість може виступати об’єктом злочину чи на неї можуть накласти арешт для забезпечення конфіскації майна у кримінальному провадженні. Бувають випадки коли у кримінальних провадженнях накладається арешт на майно власника, який не має жодного відношення до справи. У такому разі необхідно оскаржити такий арешт слідчому судді у цій кримінальній справі.
У рамках господарського, адміністративного чи цивільного провадження. Об’єкт нерухомості може виступати предметом спору або як забезпечення виконання зобов’язань власника. Якщо арешт накладено на виконання рішення (ухвали) суду, його можна оскаржити в рамках тієї судової справи, в якій накладено такий арешт. Тоді треба оскаржити або ухвалу суду, або дії виконавчої служби, залежно від ситуації.
Виконавчим написом нотаріус також може накласти арешт. Тоді необхідно оскаржити такий виконавчий напис.
Бувають випадки, що арешт на майно накладається за зобов’язаннями іншої особи, наприклад попереднього власника. В такому разі необхідно звертатися з позовом до суду, до виконавчої служби та доводити, що арешт накладено неправомірно і власник майна до боргів третьої особи не має жодного відношення.

Як перевірити чи накладено арешт на нерухомість

Існує декілька способів отримати інформацію щодо стану майна:

На сайті ДП “Національні інформаційні системи”. Обираємо реєстр “Майно та обтяження”- “Державний реєстр речових прав на нерухоме майно” (наразі-ведуться технічні роботи). Тут кожен охочий може отримати витяг за кілька хвилин, заплативши лише 30 грн. Зокрема, можна дізнатися, хто є власником нерухомості, реєстраційний номер майна та найголовніше – чи не перебуває воно під арештом.
Також дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, можна отримати через мобільний додаток Дія, за посиланням . Ця послуга коштуватиме також 30 гривень (може змінюватись вартість послуги, у залежності від обсягу наданої інформації).
Ще одним способом з’ясувати яким є стан нерухомості, перевірити чи перебуває майно під арештом – чат-ботом Opendatabot. Завантажити можна як у Телеграмі https://t.me/OpenDataUABot, так і у Viber https://chats.viber.com/opendatabot/ru

Для отримання отримання витягу з реєстру нерухомого майна

Відкрийте Опендатабот та зробіть запит за власником— введіть ІПН фізичної особи або код ЄДРПОУ юридичної особи.
Перейдіть у розділ «Нерухомість, борги, штрафи».
Оберіть потрібний об’єкт нерухомості з переліку та сплатіть за його замовлення.
Отримайте витяг.

Юридичну консультацію підготувала

фахівчиня Регіонального центру з надання БВПД у Вінницькій області

Анастасія Семенюк

Як переселенцям стати в чергу до дитсадка

Багато родин з дітками були вимушені поїхати з власних домівок у пошуках безпеки. На новому місці батькам треба працювати, і постає питання: “Куди дітей?”. На жаль, через безпекові питання заклади дошкільної освіти зараз не працюють. Але якщо бути оптимістами, то все одно варто подбати про те, щоб на майбутнє записатись до дитячого садочка.

Варто зараз вивчити алгоритм, який працював до початку повномасштабного нападу рф, щоб, як тільки буде можливо, влаштувати дитину до дитячого дошкільного закладу.

Слід знати, що формування новостворених груп в садочках здійснюється щороку наприкінці літнього періоду, не пізніше 31 серпня. Але зарахування здійснюється протягом усього року в порядку черговості, тому заяву краще подати якнайшвидше. Нехай вона чекає свого часу.

Які пільги мають діти зі статусом ВПО

Діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, зараховуються до державних (комунальних) закладів дошкільної освіти першочергово. Це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2021 N86.

Тож при подачі заяви не забудьте про це нагадати, реквізити довідки зазначте в заяві і додайте копію довідки ВПО.

Як подати заяву

Заява про зарахування подається особисто одним із батьків або іншим законним представником дитини. Подати заяву можна і за допомогою системи електронної реєстрації.

https://reg.isuo.org/signup?fbclid=IwAR11Gjlp0Mwz2QO4rWJhp7TxRmKA0mN25hwZ00wPbSemHWqA3Pi0dXP5kOg

Вивчіть ситуацію у своєму населеному пункті. Можливо, є інша, місцева, форма подачі заяв.

До заяви про зарахування дитини до закладу дошкільної освіти додаються:

— копія свідоцтва про народження дитини;

— медична довідка, видана відповідно до статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», разом з висновком про те, що дитина може відвідувати заклад дошкільної освіти;

— за наявності — копію документа, що підтверджує право на першочергове зарахування дитини (довідка ВПО).

Куди звертатися, якщо дитину не хочуть зараховувати

Доведеться писати листи або телефоном скаржитись у вищі органи. Звертайтесь офіційно! Якщо це заява – віддавайте її з проставленням відмітки на вашому примірникові або поштою рекомендованим листом.

до керівника дитсадка;

до місцевих управлінь/відділів/департаментів освіти;

до обласного департаменту освіти;

до Міністерства освіти і науки (контакти з питань загальної середньої та дошкільної освіти — 044 481 47 69);

Як вимушеним переселенцям влаштувати дитину до школи

Зовсім скоро 1 вересня. Початок 2022-2023 навчального року для багатьох українців пройде не так, як зазвичай. Мільйони українців були вимушені виїхати у більш безпечні місця, отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Хтось віддає дитину у перший клас, чиїсь син та донька продовжують навчання у своїй школі, а комусь доводиться переводити дітей до школи за новим місцем проживання. Як вимушеним переселенцям влаштувати дітей до навчального закладу – з цим питанням розбирались фахівці системи надання безоплатної правової допомоги. До вашої уваги декілька алгоритмів дій.

Як зазначає Міністерство освіти та науки України, із урахуванням безпекової ситуації діти у 2022/2023 навчальному році можуть навчатися у закладах освіти, в яких вони навчалися ДО початку широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну, за умови, якщо такий заклад працює. Діти також можуть навчатися у закладах освіти за місцем їхнього тимчасового перебування.

Як перевести дитину з числа внутрішньо переміщених осіб до нової школи за тимчасовим місцем проживання

Хто може звертатись?

Звертатись в інтересах дітей може один з батьків, опікун/піклувальник, інший законний представник. Він має написати заяву про прийом дитини на навчання на ім’я керівника закладу освіти, який обслуговує територію, на якій тимчасово проживає дитина.

Які документи слід надати?

У звичайних умовах відповідно до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 рок № 367, до заяви при прийомі до школи додаються такі документи:

1) копія свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);

2) оригінал або копія медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду» (далі – медична довідка);

3) оригінал або копія відповідного документа про освіту (за наявності).

Якщо ж дитина та її батьки мають довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, то в разі відсутності відповідних документів, дитина зараховуються до закладу освіти без подання зазначених документів, за виключенням вимоги щодо подання медичної довідки.

Відповідні положення містить і наказ Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2022 року № 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні», згідно з яким органам управління у сфері освіти місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування доручено забезпечити зарахування здобувачів загальної середньої освіти, які вимушені були змінити місце навчання та/або проживання (перебування), до закладів освіти за заявою (її сканованою копією чи фотокопією), що подається до закладу освіти одним з батьків, опікуном, іншим законним представником, родичем здобувача освіти або повнолітнім здобувачем освіти нарочно, факсом, електронною поштою, іншими засобами зв’язку чи у будь-який інший спосіб (за вибором заявника).

Як направляти заяву з документами?

Подати заяву та копії документів потрібно до закладу освіти на території, де тимчасово проживає дитина. Це можна зробити особисто, звернувшись з відповідною заявою безпосередньо до закладу чи направити скановану заяву та документи на адресу його електронної пошти, або направити їх звичайною поштою (бажано рекомендованим листом).

Що робити, якщо відмовляють у прийомі до закладу освіти?

Якщо вам усно відмовляють у прийомі заяви, наполягайте на наданні письмової відповіді. У разі отримання відмови, звертайтесь в письмовій формі із зазначенням опису проблеми до органів управління освітою у вашому населеному пункті/громаді. Це можуть бути департаменти, управління, відділи освіти при органах місцевого самоврядування та районних (обласних) державних адміністраціях.

Як влаштувати дитину з числа внутрішньо переміщених осіб до першого класу

Зарахування дітей до закладу освіти здійснюється, як правило, до початку навчального року та відповідно до території обслуговування на підставі заяви батьків, опікунів або інших законних представників дитини та доданих до неї документів: копія свідоцтва про народження дитини (у випадку відсутності ‒ довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) та медична довідка.

Як відновити свідоцтво про народження

У разі втрати свідоцтва про народження дитини його варто відновити. Для цього законні представники мають звернутись до найближчого відділу реєстрації актів цивільного стану. До речі, подати таку заяву для отримання дубліката відтепер можна і через Портал Дія: https://diia.gov.ua/services/povtorna-vidacha-svidoctva-pro-narodzhennya.

Крім того, у разі відсутності свідоцтва про народження дитини для сприяння в його оформленні керівник закладу освіти зобов’язаний невідкладно поінформувати орган опіки і піклування за місцем проживання дитини чи місцезнаходженням закладу освіти.

Що робити, якщо місць немає

Можуть траплятись ситуації, коли заклад освіти перевантажений і місць немає. У такому випадку керівники закладів освіти все одно мають сприяти прийняттю дітей до школи.

Керівник закладу освіти вживає заходів щодо раціонального використання наявних у закладі освіти приміщень та/або ініціює перед органом, у сфері управління якого перебуває заклад освіти: відкриття додаткового класу; внесення необхідних змін до організації освітнього процесу; вивільнення приміщень, що використовуються не за призначенням.

У разі якщо після вжиття вичерпних заходів кількість потенційних першокласників перевищує спроможність закладу освіти, орган, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, невідкладно має запропонувати на вибір батьків таких дітей перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця їх проживання (лист Міністерство освіти і науки України від 16 квітня 2022 року № 1/4202-22 «Щодо зарахування до 1-го класу закладів загальної середньої освіти»).

Увага! Якщо заклад освіти відмовляє у зарахуванні дитини та не вживає заходів щодо вирішення даного питання, варто звернутися зі скаргою до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 481-32-21, [email protected]); Державної служби якості освіти України (для звернення громадян з питань загальної середньої та дошкільної освіти ‒ (044) 236-10-50); на Урядовий контактний центр (1545) або на гарячі лінії органів місцевої влади.

Не хочеш брати в руки зброю – візьмеш лопату, або що таке альтернативна служба

З 24 лютого 2022 року для України розпочався один з найтяжчих періодів в нашій історії. Для захисту територіальної цілісності держави від ворожих загарбників розпочато мобілізацію, під час якої військовозобов’язане населення залучається до оборони країни. В першу чергу це стосується повнолітніх осіб чоловічої статі, які за станом здоров’я та сімейними обставинами можуть бути включеними до військових формувань у складі Збройних Сил України.

Однак, за релігійними переконаннями, зброю в руках можуть тримати не всі українці. Така ситуація викликає неабияке обурення серед людей, особливо тих, що втратили близьких під час бойових дій. В суспільстві зростає невдоволення особами, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Як же владнати дану “несправедливість” та примирити людей?

На сьогоднішній день в Україні є чинним Закон “Про альтернативну (невійськову) службу», положення якого якраз і врегульовують дану проблему. Громадяни, які належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять альтернативну службу на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності, діяльність яких, у першу чергу, пов’язана із соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України.

Кажучи простою мовою, ті громадян, яким релігія забороняє воювати, залучаються і залучатимуться надалі для відбудови нашої держави після війни та подолання її наслідків.

Чи можуть особу, яка проходить альтернативну (невійськову) службу, скеровувати для її проходження в іншу місцевість?

Закон дозволяє скеровувати осіб, які перебувають на альтернативній службі, до іншої місцевості, при цьому, надаючи гарантії забезпечення таких осіб впорядкованим тимчасовим житлом.

У разі направлення громадянина для проходження альтернативної служби не за місцем проживання, а в місцевість, звідки він не може щоденно повертатися до місця проживання, строк альтернативної служби визначається з урахуванням часу, необхідного для переїзду до місця служби та у зворотному напрямку.

Яка тривалість проходження альтернативної служби?

Термін проходження альтернативної служби у півтора рази перевищує термін, який передбачений для “строковиків”, тобто осіб, які проходять строкову військову службу в ЗСУ. Час перебування громадянина на альтернативній службі зараховується до його страхового стажу.

Під час проходження альтернативної служби громадянину надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю п’ятнадцять календарних днів. За перший рік альтернативної служби відпустка надається після відпрацьованих одинадцяти календарних місяців.

Загалом, слід зазначити, що трудові відносини між громадянином, який проходить альтернативну службу, та підприємством, установою, організацією здійснюються на підставі письмового строкового трудового договору і регулюються законодавством про працю.

ПЕРЕЛІК видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу:

колективні громадські роботи та особисті послуги;
будівництво;
виробництво електроенергії, газу та води;
сільське господарство, мисливство, лісове господарство, рибне господарство;
добувна промисловість;
обробна промисловість;
транспорт.

У вас може скластися враження, що альтернативна служба в сучасних реаліях — це звичайна робота у місцевості, вільній від окупації та бойових дій і така діяльність не може прирівнюватись до безпосередньої участі в бойових діях, а жоден закон не змінить ставлення людей до тих, хто не може (чи не хоче) брати в руки зброю.

Однак ми, автори консультації, переконані, що все залежить від людей: від їхньої свідомості, цілеспрямованості і почуття патріотизму. Як на фронті, так і в глибокому тилу є люди, які виконують поставлені задачі впівсили, чекаючи допомоги збоку, розраховуючи на інших, дотримуючись гасла “моя хата з краю”.

Давайте шанувати один одного, підтримувати в цей складний час. Зусилля усіх громадян мають бути спрямовані на захист та відбудову нашої країни. Кожна людина зобов’язана зробити свій внесок у подолання наслідків російської військової агресії.

Вірте в ЗСУ! Слава Україні!

Консультацію підготувала головний юрист сектору «Сарненське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги -Олешкевич Юлія Ігорівна .

Втратили документи про вищу освіту: як їх відновити

Починаючи з 2014 року кількість українців, які мають статус внутрішньо переміщеної особи, постійно збільшується. Серед основних проблем, які перешкоджають переселенцям налагодити життя в безпечних регіонах – втрата документів, зокрема, документів про вищу освіту. Отож, чи можливо відновити документи, які були залишені на непідконтрольній території, пошкоджені чи знищені внаслідок бойових дій? На поширені запитання відповів головний юрист Київського бюро правової допомоги №2 Євген Рибак.

Чи можливо отримати дублікат диплому навчального закладу, що знаходиться на непідконтрольній території

Відновити диплом про вищу освіту навчального закладу, що знаходиться на непідконтрольній території або закладу, що вже ліквідований, можливо.

У національному законодавстві містяться норми, що регулюють питання відновлення або видачі дублікатів документів про освіту для внутрішньо переміщених осіб. 28 травня 2014 року Наказом Міністерства освіти і науки України № 655 було затверджено Порядок замовлення та видачі документів про вищу освіту державного зразка та додатків до них випускникам вищих навчальних закладів, розташованих на тимчасово окупованій території України, у 2014 році.

Цим Порядком врегульовується питання видачі документів про освіту та їх додатків особам, що є випускниками вищих навчальних закладів до 2014 року включно, які знаходяться на тимчасово окупованій території.

Який алгоритм дій для отримання дубліката документу про освіту

Документ про вищу освіту може отримати випускник навчального закладу у разі виконання ряду умов:

випускник виконав увесь навчальний план;
пройшов державну атестацію у своєму ВНЗ, який розміщений на окупованій території;
відмовився отримувати документ про освіту, що не відповідає українському законодавству.

Такий випускник може звернутись із заявою до Міністерства освіти і науки України, до якої має додати копію документа, що посвідчує особу, а також академічну довідку чи залікову книжку, якщо у особи є такий документ.

У разі якщо особа отримала у 2014 році документ про освіту, зразок якого не відповідає національному законодавству, вона також звертається з заявою до Міносвіти, і до такої заяви додає копію документа, що посвідчує особу і копію отриманого документа про освіту (зразок якого не відповідає законодавству), отриманий у ВНЗ, що знаходиться на окупованій території.

У випадку подачі вищезазначених заяв, Міністерство має визначити вищий навчальний заклад, якому доручать виготовити і видати необхідний документ про освіту.

При цьому слід пам’ятати, що інформація, яка стосується навчання випускника, буде обов’язково перевірятись у ЄДЕБО (Єдина державна електронна база з питань освіти) для підтвердження достовірності факту здобуття освіти.

У разі закінчення навчального закладу до 2014 року, дублікат документа про вищу освіту та додаток до нього можна отримати, подавши відповідну заяву. До заяви можна додати документи, що підтверджують факт отримання вищої освіти.

В свою чергу, Міністерство освіти і науки України визначає заклад освіти в іншому регіоні (на підконтрольній українському уряду території), який має виготовити дублікат документа про освіту. У дублікаті документа зазначається найменування закладу, де дійсно навчалась особа, проте, зазначається підпис, печатка, прізвище, ініціали та посада керівника того навчального закладу, який здійснював виготовлення дубліката.

Як діяти, якщо отримали відмову в отриманні документа

У випадку, коли документів, які були надані особою Міністерству освіти і науки України недостатньо для видачі дубліката, заявнику може бути відмовлено у видачі дубліката документа про освіту.

Після отримання відмови від Міносвіти, випускник може у судовому порядку захистити свої права.

Цивільним процесуальним законодавством України передбачено можливість для громадянина звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Скориставшись такою формою звернення до суду, особа може отримати судове рішення, яке буде встановлювати факт закінчення певного навчального закладу. Таке рішення суду буде обов’язковим на усій території України, і наддасть можливість особі підтвердити здобуття освіти.

При подачі такої заяви до суду, необхідно вказати:

який конкретно факт необхідно встановити;
причини неможливості отримати документи, що встановлюють даний факт у досудовому порядку (тут знадобиться відмова з Міносвіти, яка і підтвердить таку неможливість);
усі можливі докази, що можуть підтвердити встановлюваний факт.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Потрібна безоплатна вторинна правова допомога, а документів немає – що робити?

У частині 4 статті 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» зазначено, що в разі звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа зобов’язана підтвердити свою належність до однієї з категорій, які мають відповідне право, та надати документи, що це підтверджують.

Однак від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну багато людей, які звертаються до фахівців системи безоплатної правової допомоги, не можуть надати необхідні документи – вони загублені або знищені в результаті бойових дій.

Що робити в цьому випадку, розповідає юристка Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області Анна Бенькалович.

Якщо людина, яка не має документів, звертається до бюро правової допомоги з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею документів, вона може надати фахівцям такі документи:

рішення територіального підрозділу Державної міграційної служби України про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України;
копію ухвали суду про відкриття провадження у цивільній справі про встановлення факту, що має юридичне значення, пов’язаного з оформленням та видачею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

У випадку, коли по правову допомогу звертаються потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень, для підтвердження їх належності до суб’єктів відповідного права разом зі зверненням можна подавати:

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань з інформацією про вчинення кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту;
копію постанови слідчого, прокурора про початок досудового розслідування, завірену в установленому порядку, яка має містити всі відомості, визначені у частині п’ятій статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (у відповідності до положень статті 615 зазначеного Кодексу у новій редакції), тобто: дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Звертаємо увагу, що зазначений перелік документів не є вичерпним. Особа, яка звертається за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги, може подати будь-який інший документ, який підтверджує її належність до суб’єкта права на таку допомогу.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41

Приєднайтесь до довідково-інформаційної платформи правових консультацій "WikiLegalAid", для ознайомлення натисніть на банер

Вчинення кримінального протиправного діяння під впливом фізичного або психічного примусу

Розділ VIII Кримінального кодексу України (далі – КК України) визначає обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння. Тобто якщо особа під впливом цих обставин вчинить дію чи бездіяльність, яка містить ознаки кримінального правопорушення, вона не буде притягнута до кримінальної відповідальності, оскільки ці дії спрямовані на захист інтересів громадян, суспільства та держави, і тому вони визнаються суспільно корисними або суспільно прийнятними і не є протиправними.

Однією з таких обставин є вчинення кримінально протиправного діяння під впливом фізичного або психічного примусу, що визначено статтею 40 КК України.

Відповідно до частини першої статті 40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.

Фізичний примус - це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.

Є два види фізичного примусу:

такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);

спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).

У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.

У разі, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.

Довідково. Крайня необхідність – це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами (частина перша статті 39 КК України).

У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою за, ніж відвернена шкода.

Психічний примус - вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.

Наприклад:

погроза вчинення стосовно особи фізичного насильства;

застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;

знищення або погроза знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;

погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.

Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.

Наприклад, не є кримінально протиправним діянням надання доступу до каси касиром, якому погрожує вбивством озброєний грабіжник. Однак, за вчинення крадіжки у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем сім’ї, наприклад, відсутністю харчів, доведеться понести кримінальну відповідальність.

При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступінь фізичного примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.

Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка, перебуваючи під впливом фізичного чи психічного примусу, зберігала можливість керувати своїми діями, при цьому не перебуваючи в стані крайньої необхідності

У разі якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшує відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).

Деякі випадки застосування фізичного або психічного примусу передбачені законом як самостійні склади кримінальних правопорушень, наприклад, статтями 377, 398, 405 КК України.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

консультаціяБПД

Під час війни вже були зафіксовані випадки, коли людина усвідомлювала небезпечність своїх вчинків і передбачала їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, була позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так, а не інакше. Тому виникає питання: якщо людина поставлена внаслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну шкоду?
Розділ VIII Кримінального кодексу України (далі – КК України) визначає обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння. Тобто якщо особа під впливом цих обставин вчинить дію чи бездіяльність, яка містить ознаки кримінального правопорушення, вона не буде притягнута до кримінальної відповідальності, оскільки ці дії спрямовані на захист інтересів громадян, суспільства та держави, і тому вони визнаються суспільно корисними або суспільно прийнятними і не є протиправними.
Однією з таких обставин є вчинення кримінально протиправного діяння під впливом фізичного або психічного примусу, що визначено статтею 40 КК України.
Відповідно до частини першої статті 40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.
Фізичний примус - це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.
Є два види фізичного примусу:
такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).
У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.
У разі, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.
Довідково. Крайня необхідність – це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами (частина перша статті 39 КК України).
У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою за, ніж відвернена шкода.
Психічний примус - вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.
Наприклад:
погроза вчинення стосовно особи фізичного насильства;
застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;
знищення або погроза знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.
Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.
Наприклад, не є кримінально протиправним діянням надання доступу до каси касиром, якому погрожує вбивством озброєний грабіжник. Однак, за вчинення крадіжки у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем сім’ї, наприклад, відсутністю харчів, доведеться понести кримінальну відповідальність.
При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступінь фізичного примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.
Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка, перебуваючи під впливом фізичного чи психічного примусу, зберігала можливість керувати своїми діями, при цьому не перебуваючи в стані крайньої необхідності
У разі якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшує відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).
Деякі випадки застосування фізичного або психічного примусу передбачені законом як самостійні склади кримінальних правопорушень, наприклад, статтями 377, 398, 405 КК України.
Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid

Порядок оформлення спадщини в умовах воєнного стану

Питання спадщини завжди є одним із актуальних та часто запитуваних громадянами у юристів системи надання безоплатної правової держави. Особливо гостро потреба у роз’ясненні порядку спадкування в українців постала у період воєнного стану. Адже, через запровадження особливого правового режиму, внаслідок воєнної загрози, в Україні були тимчасово обмежені деякі конституційні права і свободи людини і громадянина. Тож, як оформити спадщину у період війни розповідає начальник відділу безоплатної правової допомоги Золотоніського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Тетяна Жалобна.

Що таке спадщина та коли виникає право на її оформлення?

Спадкування – це перехід прав та обов’язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов’язків і є спадщиною.

Важливо! Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Спадкоємцями можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, що є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою.

Який строк встановлюється для прийняття спадщини?

За загальним правилом для прийняття спадщини чи відмови від неї встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У зв’язку з введенням в Україні 24 лютого 2022 року воєнного стану, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) призупинено перебіг строку прийняття спадщини на час його дії. Якщо спадщина відкрилась до початку запровадження воєнного стану і строк для прийняття спадщини не закінчився на момент запровадження воєнного стану, то строк для прийняття спадщини зупиняється і буде продовжений після припинення воєнного стану.

Отже, якщо спадщина відкрилася до 24 лютого 2022 року і шестимісячний строк не сплив у цей день, спадкоємець може звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом періоду, на який в державі введено воєнний стан, а також після його відміни, протягом строку, що залишався станом на 24 лютого 2022 року із встановлених шести місяців.

Які особливості оформлення спадщини встановлені на період дії воєнного стану?

19 березня 2022 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату», яким зокрема внесено зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Так, в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини (останнє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна).

Тобто, якщо спадщина відкрилася в місці, до якого складно або неможливо дістатися, для прийняття спадщини спадкоємець може звернутися до нотаріуса за місцем свого проживання чи перебування.

Також, в умовах дії воєнного стану:

за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п’яти робочих днів з дня поновлення такого доступу;
спадкова справа реєструється у Спадковому реєстрі лише після перевірки відомостей реєстру на наявність раніше заведеної спадкової справи;
якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу. Якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі.
забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до його реєстрації у Спадковому реєстрі;
в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру реєстрація відомостей про заповіти, зміни до них, скасування заповітів, заведені спадкові справи, спадкові договори, зміни до них, розірвання спадкових договорів, видані свідоцтва про право на спадщину та їх дублікати проводиться протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Де знайти нотаріуса, який працює в умовах воєнного стану?

Державні та приватні нотаріуси України в умовах воєнного стану продовжують працювати та вчиняти невідкладні нотаріальні дії (заводити спадкові справи, посвідчувати довіреності, заповіти, засвідчувати справжність підпису на заяві про надання дозволу на виїзд дитини за кордон тощо), крім міст/районів, де такої можливості немає у зв’язку з веденням активних бойових дій.

Нотаріальна палата України веде Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни: http://notar.npu.ua/ з метою надання інформації щодо контактів працюючих нотаріусів.

З переліком нотаріусів України, які працюють в умовах воєнного стану також можна ознайомитися за посиланням: https://npu.ua/news/notary/.

Станом на сьогодні державне підприємство «Національні інформаційні системи» вже відновило роботу Спадкового реєстру у більшості регіонів, окрім Донецької (за винятком Краматорська), Луганської, Харківської, Сумської, Чернігівської, Запорізької (за винятком міста Запоріжжя), Херсонської та Миколаївської областей.

Чому не можна поширювати інформацію про переміщення військових і яка за це відповідальність

Військові неодноразово нагадували та попереджали про небезпеку поширення інформації в соціальних мережах про переміщення військової техніки, оскільки ворог використовує таку інформацію, здобуту із відкритих джерел, на шкоду Україні. Однак, деякі громадяни продовжують ігнорувати попередження та прохання, що вже призвело до тяжких наслідків, таких, як пошкодження інфраструктури та загибель людей. Тому, через воєнний стан, законодавець оперативно вносить корективи в законодавство, відповідаючи на виклики та небезпеки. Роз’яснюють фахівці Новоград-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

27 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2160-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану».

Так, розділ І Особливої частини «Злочини проти основ національної безпеки України» Кримінального кодексу України доповнено статтю 114², що передбачає притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.

За яких умов можна поширити інформацію про переміщення військових?

Не слід забувати про право суспільства отримувати інформацію з питань, що стосуються його життєдіяльності, тому законодавчо визначено, що інформацію про переміщення військових, озброєння і техніки можна поширювати лише після того, як її поширив Генеральний штаб Збройних Сил України чи Міністерство оборони України або інформація була вже поширена в офіційних джерелах відповідних відомств країн-партнерів. Якщо ж особа поширює таку інформацію з порушенням цієї умови, вона вчиняє злочин передбачений статтею 114² Кримінального кодексу України.

Які саме дії будуть протиправними?

– Поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України;

– Поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості;

– Вище вказані дії, що вчинені за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, чи незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Що саме вважається протиправним розповсюдженням інформації про переміщення військових?

Розповсюдження – це будь-які діяння із доведення цієї інформації до невизначеного кола осіб. Наприклад:

– передача інформації стороннім особам;

– публікації у пресі;

– розповсюдження шляхом повідомлення по телебаченню чи радіо;

– розміщення в мережі Інтернет;

– недотримання правил збереження інформації, що дало змогу стороннім особам отримати доступ до цієї інформації тощо.

Обов’язкова умова – таке поширення вчинене під час дії воєнного або надзвичайного стану.

Чому не варто поширювати інформацію про переміщення, рух або розташування військових та озброєння?

Громадянам треба пам’ятати, що окрім загрози бути притягнутим до кримінальної відповідальності, поширення такої інформації в соціальних мережах, публікація її в пресі чи повідомлення стороннім особам може призвести до ворожих авіа- чи ракетних ударів по місцях скупчення військ, що завдає непоправної шкоди обороноздатності країни. Також, не слід забувати, що при цьому страждає і цивільне населення, руйнується інфраструктура та завдаються збитки економіці держави.

Варто стримати своє бажання отримати лайки в соціальних мережах заради безпеки усіх громадян!

Яка відповідальність?

Залежно від тяжкості вчиненого статтею 114² Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Нагадуємо, що до цього злочину не застосовуються строки давності, оскільки він відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України.

Порядок отримання компенсації за зруйноване житло та інше майно

Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі – Порядок), на даний момент затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326.

Так, Урядом, зокрема установлено: втрати житлового фонду і об’єктів житлово – комунального господарства – напрям, що включає втрати житлового фонду і об’єктів житлово-комунального господарства, об’єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення.

Основні показники, які будуть оцінюватися при визначенні шкоди:

вартість зруйнованого та пошкодженого житла, яке потребує відновлення;
фактичні витрати, здійснені для відновлення пошкодженого житлового фонду і об’єктів житлово-комунального господарства;
фактичні витрати на здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації;
вартість зруйнованих та пошкоджених об’єктів малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, а також їх частини;
вартість зруйнованих та пошкоджених об’єктів незавершеного житлового будівництва.

Визначення такої шкоди та обсягу збитків, завданих Україні, буде здійснюватися відповідно до методики, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України за погодженням з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Відповідальними за визначення шкоди та збитків нашої держави за наведеним напрямом визначені обласні, Київська міська державні адміністрації, а на період воєнного стану – військові адміністрації.

На сьогодні нормативно-правовий документ, що визначає механізм компенсації саме постраждалим громадянам за житлові будинки або квартири, зруйновані через військову агресію російської федерації, поки що відсутній і перебуває у стадії розробки.

Варто зазначити, що 01 квітня 2022 року Верховною Радою України прийнято за основу проект Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації» (зареєстровано 24 березня 2022 року № 7198), який розроблено з метою надання відшкодування за пошкоджене або зруйноване житло та окремі категорії об’єктів нерухомого майна, а також збору інформації для майбутніх позовів держави Україна до російської федерації.

Право на компенсацію матимуть громадяни України, які є:

власниками пошкодженого та/або зруйнованого житла;
інвесторами у житлове будівництво, якщо вони отримали право на виконання будівельних робіт, але не ввели будівлю в експлуатацію;
членами житлово-будівельних кооперативів, які викупили квартиру чи інше приміщення кооперативу, але не оформили право власності на нього;
а також спадкоємці осіб усіх зазначених вище категорій.

Отримувачі компенсації за пошкодження спільного майна багатоквартирного будинку – ОСББ чи управителі, які здійснюють утримання відповідних будинків.

Відкритим залишається питання компенсації власникам нежитлового нерухомого майна та компенсації юридичним особам.

Для здійснення виплат компенсацій громадянам, чиє житло було зруйноване під час воєнного стану та протиправних дій російської федерації, урядом України відкрито спеціальний рахунок у Національному банку України, на який зараховуються кошти від фізичних та юридичних осіб, міжнародних фінансових організацій. Наразі в Україні вже запрацював Фонд відновлення майна та зруйнованої інфраструктури. Реквізити рахунків для зарахування коштів у гривні, доларах США, євро і фунтах стерлінгів розміщені на Урядовому порталі за посиланням: https://www.kmu.gov.ua/gromadskosti/fondi-vidnovlennya-ukrayini/destroyed-infrastructure-fund-vidnovlennya-infrastrukturi.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 380 затверджено Порядок подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Цією послугою можуть скористатися лише громадяни України, у яких пошкоджені:

◦ приватні будинки (садибні, дачні та садові);

◦ квартири;

◦ інші житлові приміщення (на які зареєстровано окреме право власності, а не в складі будинку).

Як подати заявку на компенсацію зруйнованого житла через мобільний додаток Дія?

У меню «Послуги» мобільного додатку Дія обрати пункт «Пошкоджене майно» та заповнити відповідну форму (додатково переглянути відеоінструкцію можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=eCkXhf6H_hY). Для цього знадобляться, зокрема:

дані щодо пошкодженого об’єкта (тип об’єкта нерухомого майна; загальна площа нерухомого майна; адреса (місцезнаходження) нерухомого майна тощо);
відомості про пошкодження або знищення нерухомого майна (дата та орієнтовний час настання події, опис пошкодження, фото-, відеофіксація (за наявності)
контактні дані особи.

Якщо інформація про об’єкт наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, необхідна інформація про майно відобразиться автоматично. У разі відсутності такої інформації про об’єкт у згаданому реєстрі, особа матимете змогу внести інформацію в ручному режимі.

Після заповнення форми та її реєстрації можна завантажити заяву у форматі PDF або отримати її на електронну пошту.

Заяву також можна подати на Порталі Дія за тією ж схемою та особисто в центрі надання адміністративних послуг або нотаріусу.

Адміністратор центру надання адміністративних послуг або нотаріус у день звернення особи з метою подання інформаційного повідомлення:

1) встановлює особу та повноваження її представника (у разі подання інформаційного повідомлення представником);

2) заповнює інформаційне повідомлення, яке формується з використанням Порталу Дія;

3) роздруковує зареєстроване інформаційне повідомлення (за бажанням особи).

Подача інформаційного повідомлення здійснюється незалежно від місця проживання або перебування особи.

Під час проведення обстеження пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів об’єктів з метою прийняття рішення про можливість подальшої експлуатації та розроблення заходів із відновлення застосовується Порядок проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 257 (зі змінами).

Сусід не хоче підписувати акт погодження меж земельної ділянки: що робити?

Як зареєструвати в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, що розташована під житловим будинком, якщо сусід (суміжний землевласник) відмовляється підписувати акт погодження її меж?

Пояснює начальник Кілійського бюро правової допомоги Лілія Таранова.

Насамперед, потрібно спробувати вирішити питання мирним шляхом та пояснити сусідові, що такі дії протиправні. Відповідно до Земельного кодексу суб’єкти земельних правовідносин повинні дотримуватися добросусідства і не порушувати права власників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок.

Згідно зі статтею 158 Земельного кодексу конфлікти щодо земельних питань вправі вирішувати органи місцевого самоврядування. Тому у разі відмови (чи відсутності) суміжного землевласника необхідно звернутись до земельної комісії при селищній раді у сприянні встановлення меж.

Комісія обстежує ділянку, після чого проводить засідання за участю осіб, що виступають сторонами в суперечці. Довівши безпідставну відмову від підписання акта, комісія рекомендує сторонам залагодити конфлікт мирним шляхом. Протокол засідання (або відповідний акт) прикладається до землевпорядної документації.

При цьому слід врахувати, що ст. 55 Закону України про землеустрій не передбачає наведених вище документів (протоколу засідання або акту) у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Також зауважимо, що рішення комісії має рекомендаційний характер та може не принести очікуваного результату.

Так, на думку Великої Палати Верховного Суду, якщо у процесі оформлення права на земельну ділянку сусід відмовляється від підписання Акту, то це його конституційне право на вільне волевиявлення та реалізація належних йому прав, або іншими словами: «ніхто не може нікого заставити щось підписувати».

Водночас, при перевірці землевпорядної документації органу Держгеокадастру слід виходити не лише з факту відсутності Акту погодження меж, а оцінювати підстави відмови на предмет їх законності та відповідності кадастровим даним (ВП/ВС, № 545/1149/17 від 12 лютого 2020 р).

Виходячи з вищевказаного можна зробити висновок, що для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно подати землевпорядну документацію через Центр надання адміністративних послуг, а Державний кадастровий реєстратор має зареєструвати земельну ділянку навіть без погодження меж сусідом (тобто без його підпису).

Якщо ж кадастровий реєстратор відмовить у реєстрації з цієї підстави, необхідно звернутися до суду для оскарження прийнятого ним рішення про відмову в реєстрації.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.