Благовіщенська міська територіальна громада

Голованівського району Кіровоградської області

Благовіщенське бюро правової допомоги інформує!

 

 

Виконавчий напис нотаріуса: як відмінити стягнення коштів?

Останнім часом збільшилася кількість звернень клієнтів до системи безоплатної правової допомоги з питань про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

З даного питання консультує Альона Волоховаголовний спеціаліст Знам’янського бюро правової допомоги Олександрійського місцевого центру з надання БВПД.

         З 6 липня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції, що дозволив банкам автоматично списувати з рахунків громадян борги на вимогу державних та приватних виконавців при наявності заборгованості
по: житлово-комунальним послугам, штрафам (щодо адміністративних правопорушень), аліментів, зарплат.

Одним з документів, на підставі яких здійснюється стягнення боргу – є виконавчий напис нотаріуса.

Виконавчий напис нотаріуса дозволяє в значно коротші проміжки часу розпочати процедуру стягнення заборгованості, ніж у судовому порядку, у зв’язку з цим, він став доволі поширеним у колекторів, фінансових компаній, ломбардів.

         Що потрібно знати особі з якої стягують заборгованість?

Законодавством визначені чіткі вимоги як до змісту виконавчого напису, так і для документів, на підставі яких він може бути вчинений.

Важливим критерієм є строк, в межах якого напис може бути вчинено. Порушення вимог закону призводить до визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження підлягає закриттю.

Документ, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, можна перевірити.  Боржник має бути повідомлений якнайменш за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов’язань та ліквідувати порушення, які були допущені, оскаржити виставлену вимогу в судовому порядку або виставити заперечення кредитору. У випадку невиконання жодної з цих дій, заборгованість вважається безспірною та підлягає стягненню.

 Документи, на підставі яких нотаріус може вчинити виконавчий напис:

  1. Заява стягувача, яка містить всю передбачену законом інформацію;
  2. Письмове повідомлення боржника про наявність у нього боргу, надіслане стягувачем за 30 днів, до вчинення виконавчого напису;
  3. Наявність оригіналу боргового документа, засвідченого нотаріально, з якого чітко вбачається, що строк сплати боргу вже настав;
  4. Виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості.

 Що стосується строків:

  1. Виконавчий напис може бути вчинено, якщо з моменту виникнення права вимоги за борговим документом минуло не більше трьох років для стягнення боргу з фізичних осіб. У відносинах між юридичними особами – не більше року;
  2. Виконавчий напис може бути пред’явлено до виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

 Алгоритм дій боржника в разі, якщо відкрите провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса?

У разі виявлення особою списань коштів з рахунків або надходження повідомлення про наявність боргу та відкриття виконавчого провадження, особі необхідно звернутися до відповідного державного чи приватного виконавця з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Наступним етапом є визначення правомірності та відповідності вчинення виконавчого напису з вимогами чинного законодавства.

У разі, якщо виявлено порушення, скласти позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та подати її до суду за місцезнаходженням стягувача або за місцем вчинення виконавчих дій.

Доцільним також буде подання заяви про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі даного виконавчого напису нотаріуса.

Кінцевим етапом буде отримання рішення суду.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

 

 


 

Оренда житла з правом викупу: що це таке та на що звернути увагу

         Мати власне житло – це мрія багатьох людей, однак придбати її оплативши повністю всю суму може собі дозволити далеко не кожен. Тож доводиться шукати альтернативні варіанти для розстрочення цих виплат, один з них – це оренда житла з правом викупу. Про особливості  укладання договору оренди житла з правом викупу розповідає начальниця Миколаївського бюро правової допомоги Анастасія Заболотькова.

 Що таке оренда житла з правом викупу?

Відповідно до ч.2 ст. 810-1 Цивільного кодексу України, за договором оренди житла з викупом одна сторона – підприємство-орендодавець передає другій стороні – фізичній особі житло за плату на довготривалий строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря.    Якщо простими словами, то це оренда житла на довготривалий строк, але відмінність від звичайної оренди – це те, що щомісячна плата зараховується в загальну вартість житла. Тобто людина проживає в квартирі одразу після підписання договору, а в кінці терміну після оплати залишкової вартості може оформити право власності на нерухомість. Варто відзначити, що орендодавцем в даному випадку може бути лише юридична особа і максимальний строк, на який може бути оформлений подібний договір – 30 років.

Важливо!   Оренда житла з правом викупу засвідчується тільки укладеним письмовим договором. При цьому об’єктом  оренди  може  бути  квартира  або  її   частина, житловий  будинок  або його частина,  що призначаються та придатні для постійного проживання в них.

Які ж особливості має договір оренди житла з правом викупу

 Частиною 5 ст. 810-1 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору оренди житла з викупом є:

  • найменування сторін;
  • характеристики житла, щодо якого встановлюються відносини оренди з викупом;
  • строк, на який укладається договір;
  • розміри, порядок формування, спосіб, форма і строки внесення орендних платежів та умови їх перегляду;
  • умови дострокового розірвання договору;
  • порядок повернення коштів у разі дострокового розірвання або припинення договору;
  • права та зобов’язання сторін;
  • відповідальність сторін.

Розірвання договору оренди житла з правом викупу    Розірвання договору оренди житла за правом викупу провадиться у двох порядках: добровільному та судовому.    При добровільному порядку, повернення сплачених коштів щодо вартості житла здійснюються відповідно до умов договору (пункт 11 Порядку оренди житла з викупом).

При судовому порядку, договір може бути розірваний за позовом однієї із сторін за невиконання умов договору. У цьому разі повернення коштів здійснюється відповідно до рішення суду (пункт 11 Порядку оренди житла з викупом).

У разі розірвання договору оренди орендар та інші особи, які проживають разом з ним, підлягають виселенню з житла без надання їм іншого житлового приміщення (пункт 11 Порядку оренди житла з викупом).

         Як перевірити підприємство-орендодавця?

 Для того, щоб захистити себе від недобросовісного підприємства-орендодавця та не втратити свої гроші та житло, особа-орендар може вимагати ознайомитися з правовстановчими документами підприємства.

Також, підприємство можна перевірити через Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, через безкоштовний запит, знаючи код ЄДРПОУ або назву підприємства.

Перевірити на добросовісність підприємство можна також через вебсайт «Судова влада України», пересвідчившись у наявності або відсутності відповідних судових проваджень та рішень суду.

Крім цього, так як договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 811 Цивільного кодексу України), перед укладанням та підписанням угоди нотаріус обов’язково має перевірити усі дані через відповідні реєстри для того, щоб угода була законною.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

 

 


Продаж земельних ділянок (паїв), які передані у користування за договором оренди

На сьогоднішній день, коли вже відкритий ринок землі, земельну ділянку сільськогосподарського призначення можна продати, навіть якщо вона перебуває в довгостроковій оренді у фермерів або агрохолдингів, оскільки земельна ділянка належить власнику і він може розпоряджатися нею на власний розсуд. Водночас відповідно до статті 1301 Земельного кодексу України орендар має право на переважну купівлю землі сільськогосподарського призначення. Детальніше про продаж земельних ділянок (паїв), які передані у користування за договором оренди, розповідає фахівчиня Лисичанського бюро правової допомоги Сєвєродонецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Тетяна Люта.

Отже, що стосується процедури продажу землі сільськогосподарського призначення, яка перебуває в оренді:

– за наявності переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення її власник зобов’язаний не пізніш як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається не пізніш як за два місяці нотаріусу, який буде здійснювати посвідчення договору купівлі-продажу, разом із проектом такого договору;

– нотаріус зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомити орендаря цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку, про намір власника земельної ділянки продати її, умови продажу та пропозицією скористатися своїм переважним правом.

– у випадку, якщо орендар має намір скористатися цим правом, він має протягом місяця з дати отримання відповідного повідомлення від нотаріуса повідомити останнього про бажання придбати земельну ділянку на умовах, запропонованих власником. У такому випадку протягом місяця з дня отримання повідомлення від орендаря нотаріус призначає день і час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між власником і орендарем;

– якщо протягом місяця з дня, коли орендар був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, такий суб’єкт не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з’явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб’єкту переважного права повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу або повідомлення про відмову від отримання такого повідомлення або якщо повідомлення повернуто нотаріусу у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання), вважається, що він втратив своє переважне право, і власник може продати земельну ділянку іншій особі.

У разі якщо відповідно до закону орендар не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку, але лише один раз.

До особи, якій передано переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переходять усі права та обов’язки попереднього суб’єкта (орендаря) такого права за правовідносинами, пов’язаними з реалізацією такого права. Також важливим є той факт, що передача переданого переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення третім особам забороняється.

Слід звернути увагу, що у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб’єкт переважного права має право пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

Реалізація переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельних торгах здійснюється у порядку, визначеному статтями 135-139 Земельного кодексу України. Водночас, передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, виставленої на земельні торги, допускається не пізніш як за п’ять робочих днів до моменту початку таких торгів.

Отже, у разі продажу земельної ділянки, власник повинен обов’язково дотримуватися процедури переважного права орендаря на придбання такої земельної ділянки.

Також, законодавець у статті 131 Земельного кодексу України встановив певні запобіжники для захисту прав орендарів, передбачивши, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть відчужуватися за договорами дарування, довічного утримання, спадковим договором лише на користь іншого з подружжя або родичів, а міна таких земельних ділянок (крім обміну у межах масиву земель сільськогосподарського призначення), їх внесення до статутного капіталу юридичної особи чи передача у заставу можуть здійснюватися лише за згодою орендаря.

Слід зауважити, що навіть якщо, особа, яка набула право власності на земельну ділянку, котра була передана у користування за договором оренди, то вона протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов’язана повідомити про це її користувачів у порядку визначеному статтею 1481 Земельного кодексу України

Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Отже, зміна орендодавця (юридичною мовою – перехід права власності) не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Тобто, якщо в самому договорі оренди не зазначено інше, він продовжує діяти до закінчення строку, на який його укладено.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

 

 


 

Юристка з Кіровоградщини відстояла право родини, що всиновила двох дітей, на отримання соціальної допомоги від держави

Складна і нестабільна соціально-економічна ситуація, яка склалась в нашій країні не лякає людей, які мають намір взяти у свою сім’ю дитину. Але і у самому процесі усиновлення, і у подальших кроках усиновлювачів, дуже часто виникають труднощі з оформленням документів. Так сталося і з жителями Благовіщенського району, які всиновили двоє дітей, сестричку та братика. Коли усиновлювачі звернулись до Управління соціального захисту населення районної державної адміністрації з заявою про призначення державної соціального допомоги, то отримали відмову.

Правову допомогу надавала Діана Мелєзгінова, юристка Благовіщенського бюро правової допомоги.

У вересні 2018 року пан Андрій з дружиною всиновили двоє дітей. При внесенні змін у свідоцтво про народження одного з малюків, батьки зіткнулись з проблемою, адже хлопчик народився у Російській Федерації. Звісно ж усиновлювачі надіслали клопотання до компетентного суду Російської Федерації про дозвіл на виконання на території Росії рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда щодо усиновлення хлопчика, шляхом внесення змін до актового запису про його народження. Із Саратовського обласного суду батькам надійшла відмова щодо виконання даного рішення. При цьому, вищевказаний суд у винесеній ухвалі не вказав чіткої причини відмови, вказавши, що суди інших держав не можуть примушувати суди Російської Федерації виконувати рішення суду іншої держави.

Після отримання відмови, усиновлювачі звернулися до Кіровського районного суду міста Кіровограда із заявою про внесення змін до рішення, яке було прийняте ним раніше, у вересні 2018 року у частині, що внесення змін до актового запису про народження усиновленого хлопчика потрібно здійснити на території Російської Федерації.

Суд задовільнив заявлену вимогу.

Тільки у 2020 році нові батьки отримали свідоцтво про народження дитини, видане Благовіщенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Після цього вони звернулись до органу соціального захисту населення з заявою про отримання соціальної допомоги при усиновленні дитини, на що отримали відмову, яка була мотивована тим, що сплив дванадцятимісячний строк на звернення.

Для призначення допомоги при усиновленні дитини, до органу соціального захисту населення, за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:

  • заява усиновлювача (якщо усиновлювачами є подружжя – одного з них);
  • копія свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;
  • копія рішення суду про усиновлення дитини.

Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

«У даному випадку строк на звернення був пропущений не з вини батьків, а з причин, які від них не залежали. Тому, в позовній заяві ми акцентували увагу суду, що відмова органу соціального захисту населення є протиправною та необґрунтованою, оскільки допомога при усиновленні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Тож не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою», – пояснила Діана Мелєзгінова, фахівчиня Благовіщенського бюро правової допомоги.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області позовні заяви були задоволені в повному обсязі.

Ознайомитися з повним текстом рішення суду можна за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84463730

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Коли подарунок можна забрати назад

 

Якщо я подарую будинок своєму онуку, я зможу залишитися там жити? Батько подарував мені машину, а тепер вимагає повернути її назад. Чи може він її забрати? З подібними запитаннями люди часто звертаються до фахівців системи безоплатної правової допомоги. Розповідає фахівчиня Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Анастасія Пасальська.

На підставі договору дарування всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку. Особа, яка передає майно, не може встановлювати обов’язки, умови чи обмеження щодо майна, яке подарувала, оскільки договір дарування – це безумовний договір.

Подарувати будь-яке майно (рухоме, в тому числі гроші й цінні папери, та нерухоме), а також майнові права іншим особам є виключним правом власника цього майна.

Договір дарування не може бути припинений в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими статтею 724 Цивільного кодексу України та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Поряд із цим, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин.

Підстави для розірвання договору дарування:

  • умисно вчинене кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей (стаття 727 Цивільного кодексу України).

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного – позбавлення життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

  • створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов’язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка.

  • недбале ставлення до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдарованого до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність.

При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка.

Зверніть увагу! При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред’являтись не можуть.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Особливості укладання договору довічного утримання

 

Останнім часом збільшується чисельність людей, які опиняться у тяжкому матеріальному становищі, потребують постійного стороннього догляду. До даної категорії людей потрапляють пенсіонери, люди похилого віку, особи які потребують постійного стороннього догляду за станом здоров’я та за інших обставин. За таких умов, виникає думка про укладання договору довічного утримання. Однак неволодіння інформацією з цього питання  породжує сумніви або зупиняє людину на шляху до прийняття остаточного рішення.

Отже, спробуємо розібратися, що таке договір довічного утримання?

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона передає у власність другій стороні житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно, яке має значну цінність, взамін на довічне матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Сторонами договору довічного утримання, відповідно до ст. 746 ЦК, є відчужувач і набувач. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 775 ЦК). Договір довічного утримання підлягає державній реєстрації згідно зі ст. 745 ЦК, а у випадках недодержання встановленої форми укладення такого договору він вважається недійсним. Право власності на майно повинне бути зареєстроване у відповідних державних органах, про що у договорі здійснюється відповідний запис.

За договором довічного утримання майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, так як при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в передбаченому законодавством порядку, про що робиться запис на усіх примірниках договору (ст. 73 ЗУ «Про нотаріат»).

Одночасно договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен забезпечити довічне утримання та догляд (ч. 4 ст. 746 ЦК).

Окрім того даний вид договору носить тривалий характер та вимагає від набувача систематичного і постійного виконання взятих на себе обов’язків.

Відповідно до норм чинного законодавства відчужувачем може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я (ч.1 ст.746 ЦК). За загальними вимогами щодо чинності правочину (ст. 203 ЦК), особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З метою забезпечення своїх прав та потреб відчужував має право в договорі:

– визначити умови забезпечення себе житлом, безпосередньо, у будинку (квартири), що ним передано набувачу за договором;

– визначити всі види та способи матеріального забезпечення, догляду які надаватиме йому або третій особі набувач;

– вимагати виконання умов договору безпосередньо набувачем;

– у разі потреби має право порушувати питання про заміну майна, переданого за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ;

– розірвати договір у разі неналежного виконання набувачем своїх зобов’язань у судовому порядку.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа (ч. 2 ст.746 ЦК).

За договором довічного утримання (догляду) набувач має такі права:

– здійснювати право володіння та користування майном, якщо за договором не визначено інше;

– якщо договір укладено на утримання кількох осіб (співвласників майна, що було передане набувачеві), у разі смерті одного з них набувач має право на зменшення обсягу зобов`язань щодо утримання відчужувача (ч. 1 ст.747 ЦК);

– за спільною домовленістю з відчужувачем набувач має право вирішити питання про заміну переданого йому за договором майна на іншу річ. Заміна речі повинна проводитися шляхом внесення змін до договору довічного утримання (догляду) з дотриманням норм чинного законодавства;

– набувач має право визначити у заповіті спадкоємців щодо майна, яке передане йому за договором довічного утримання. За таких умов до спадкоємців перейдуть його зобов’язання за цим договором;

–  набувач має право на розірвання договору.

Обов’язки набувача:

– відповідно до умов договору забезпечувати відчужувача матеріальним утриманням та доглядом (опікуванням) довічно;

 забезпечувати відчужувача або третю особу (утриманця) житлом;

- у разі смерті відчужувача здійснити поховання.

Набувач не має права за життя відчужувача передавати його у власність іншій особі на підставі будь-якого правочину, окрім заповіту, укладати щодо нього договір іпотеки (застави). На таке майно за життя відчужувача не може бути звернене стягнення. Втрата, знищення або пошкодження майна, переданого за договором набувачу, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.

Відповідно до статті 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

– на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків незалежно від його вини;

– на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів

 

Досить часто особи, які звертаються до структурних підрозділів Пенсійного фонду України, для оформлення пенсії, стикаються з проблемою відсутності документів про розмір заробітної плати для обчислення пенсії. В основному це стосується періодів трудової діяльності, що припала до 01 січня 2004 року – коли набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Більш детально та структуровано розповість про визначення заробітної плати для призначення пенсії заступник начальника відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Марина Губська.

Як встановлюється заробітна плата у разі втрати документів про заробітну плату (дохід)?

Це питання регулюється Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 919 (далі – Порядок № 919). У якому саме випадку застосовується Порядок № 919 детально розглянемо нижче:

  • якщо втрачено первинні документи про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв’язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від особи, яка звертається за призначенням пенсії, обставин;
  • якщо страховий стаж особи, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше як 60 місяців, тобто коли законодавством передбачена обов’язковість подання довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв, та відсутні інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд, незалежно від перерв, до 1 липня 2000 року, за які особа, яка звертається за призначенням пенсії, може подати довідку про заробіток;
  • для підтвердження заробітної плати (доходу), одержаного тільки за основним місцем роботи;
  • для призначення пенсії, а не для її перерахунку.

Відповідно до Порядку № 919 заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу починаючи з 1 січня 1998 року визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Тобто, якщо особа з 01 січня 1998 року працювала офіційно, сплачувала податки зі своїх доходів до бюджету держави, роботодавець подавав персоніфіковані звіти до ПФУ, то тоді особа зможе отримати інформацію про свою заробітну плату (доходи).

Якщо ж заробітна плата отримувалась особою до 1 січня 1998 року та така інформація відсутня у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків і Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, то вона визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на підприємстві, в установі, організації, що склалася в кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу) − за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника.

За відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи. У випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.

Якщо підприємство ще працює?

Розглянемо варіант коли підприємство, установа, організація, де працювала особа, ще існують або ж є правонаступник. Таку інформацію можна знайти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Для того щоб отримати довідку про свою заробітну плату (дохід), то особі необхідно звернутись безпосередньо до підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника, із заявою про отримання довідки (інформації) про нараховану та/або отриману заробітну плату. Після розгляду цієї заяви особі повинні надати вищевказану довідку, а у разі відсутності документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу) – довідку про час та причини, що призвели до втрати таких документів.

Що робити якщо підприємство ліквідовано?

Дуже часто особи, яким необхідно отримати документ про розмір заробітної плати для обчислення пенсії, стикаються з проблемою відсутності правонаступника підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх повної ліквідації. У такому випадку Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» передбачено, що у разі ліквідації або реорганізації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій у випадку відсутності правонаступника документи передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) до відповідних державних архівних установ або іншим місцевим архівним установам.

Крім того, у випадку ліквідації юридичних осіб заснованих на приватній формі власності ліквідаційні комісії мають забезпечити упорядкування та збереженість документів, у тому числі документів з кадрових питань (особового складу), регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахуванням і виплатою заробітної плати працівникам та за погодженням з Державною архівною службою України або уповноваженою нею архівною установою визначити місце подальшого зберігання архівних документів цих юридичних осіб.

Якщо така ситуація має місце, стосовно особи, яка звертається за оформленням пенсії, то необхідно звернутися із заявою про отримання довідки (інформації) про нараховану та/або отриману заробітну плату або взагалі щодо перебування у трудових відносинах з цим підприємством, установою, організацією до центральних державних архівних установ, спеціальних установ страхового фонду документації, державних архівів областей, міста Києва, архівних відділів райдержадміністрацій і міських рад, за місцем реєстрації або перебування колишнього роботодавця. Наприклад, якщо підприємство знаходилось на території Київської області і місце його юридичної адреси теж там, то й запити необхідно надсилати до Державного архіву Київської області, архівних відділів райдержадміністрацій і міських рад, де воно знаходилось.

Якщо документи не передавались до архівних установ?

На жаль, бувають непоодинокі випадки коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, правонаступник відсутній, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано. У такому випадку, відповідно до Порядку № 919 дані про заробітну плату визначаються, виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченою відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. Для отримання довідки про заробітну плату, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), необхідно звернутися до районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад. Колишнім працівникам банків, їх філій (структурних підрозділів) у разі, коли завершено процедуру ліквідації банку, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, довідки про заробітну плату видаються за відповідний період Національним банком України.

Отже, можна дійти висновку, що ні Порядком № 919, ні іншими нормативними документами не зазначено вичерпного переліку первинних документів, які повинні підтверджувати довідку про заробітну плату, а також не передбачено, порядку підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо в архівній установі відомості про заробітну плату відсутні.

За таких обставин, у разі відмови органу ПФУ при розрахунку пенсії, даних про заробіток, що зазначаються у довідках про заробітну плату за період до 1 липня 2000 року з підстав, що довідка не підтверджується первинними документами, слід звертатися до суду про визнання рішень та дій таких органів протиправними та зобов’язання вчинити дії.

Судова практика з цього питання має досить позитивну динаміку на користь особи, яка звертається за захистом своїх порушених прав, що відображено в останніх судових рішеннях, а саме:

  • рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №280/3281/21 щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої архівним управлінням (задоволено повністю);
  • постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 560/1271/20 щодо відмови відповідача в перерахунку пенсії по інвалідності з врахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження, з підстав не підтвердження зазначених в ній відомостей первинними бухгалтерськими документами (апеляційну скаргу Головного управління  в Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення окружного адміністративного суду – без змін);
  • рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 420/4927/21 щодо неврахування для розрахунку пенсії за віком заробітної плати на підставі архівної довідки, виданої департаментом архівної справи та діловодства міської ради з дати її призначення та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд до 2000 року згідно з архівною довідкою, виданою Департаментом архівної справи та діловодства міської ради з урахуванням вже отриманих сум пенсії (задоволено повністю).

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.


Встановлення факту існування трудових відносин

Я працював у роботодавця без укладення трудового договору. Як я можу тепер підтвердити факт існування цих трудових відносин, щоб мені цей термін зарахували до страхового стажу?

Відповідає Дмитро Перепелиця, директор Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Якщо трудовий договір між сторонами не укладений, трудові відносини по факту не закріплено (правовідносини відсутні). Але у разі виконання особою трудових обов’язків (фактичного перебування в трудових відносинах) і небажання роботодавця оформити дані трудові відносини належним чином, особа змушена доводити факт перебування з конкретним роботодавцем у трудових відносинах. Це можна зробити як у позасудовому, так і в судовому порядку.

Підтвердження факту перебування в трудових правовідносинах в позасудовому порядку

Є два шляхи підтвердження такого факту:

  1. Шляхом переговорів з роботодавцем (якщо стоїть питання виплати зарплати за фактично відпрацьований період і після оплати особа припиняє відносини з роботодавцем). При цьому особа повинна пам’ятати, що офіційне працевлаштування гарантує працівнику сплату роботодавцем внеску на обов’язкове соціальне страхування, запис в трудовій книжці, який підтверджує трудовий стаж, перебування на конкретній посаді.
  2. Звернення одночасно із заявами до Управління держпраці України та Державної податкової служби України, в т. ч. через відкриті електронні реєстри даних органів за допомогою електронно-цифрового підпису, скориставшись доступом до мережі Інтернет.

Спори щодо встановлення факту трудових правовідносин або встановлення факту укладення трудового договору розглядаються у судовому порядку (ст. 315 ЦПК України)

Фізична особа має право звернутися до суду за місцем її проживання (реєстрації місця проживання) із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (у даному випадку факту трудових відносин).

При зверненні до суду з відповідною заявою необхідно зазначити:

  • який факт заявник просить встановити та з якою метою;
  • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
  • докази, що підтверджують факт (такими доказами може бути наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення, накази про здійснення трудової діяльності, довідки про нарахування та виплату заробітної плати, наявність трудового договору, допущення працівника до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку, показання свідків, тощо).

Судовий збір за подання заяви до суду про встановлення факту трудових відносин складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Слід пам’ятати, що роботодавці несуть відповідальність за неофіційне працевлаштування працівників.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.


Порядок позбавлення батьківських прав осіб-іноземців

В народі кажуть – кохання не знає меж, і це дійсно так, існує не мало прикладів, коли громадяни різних країн укладають шлюб та спільно виховують дітей. Однак не завжди сімейні відносини складаються добре, буває так, що один з батьків «зникає» та не піклується про власну дитину. В такому випадку у того з батьків з ким залишилась дитина виникає чимало проблем в ситуаціях, де необхідний дозвіл обох батьків, як, наприклад, реєстрація місця проживання дитини, чи виїзд дитини за межі України тощо. Один з варіантів розв’язання такої проблеми є позбавлення батьківських прав одного з батьків дитини, який є іноземцем. Як це відбувається розповідає начальниця Березанського бюро правової допомоги Людмила Бенедюк.

Позбавлення батьківських прав є крайнім засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. Позбавити батьківських прав батька або матір, які є громадянином іншої країни, набагато складніше, ніж у випадку з громадянином України.

По-перше, для позбавлення батька або матері, в тому числі громадянина іншої держави, батьківських прав, необхідна наявність вагомих підстав. Зауважу, що лише за несплату аліментів батьківських прав не позбавляють, проте несплата аліментів, як невиконання обов’язку щодо утримання дитини,  буде однією з підстав для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Слід мати на увазі, що кожна з перелічених підстав має бути належним чином підтверджена офіційними документами – доказами, які подаються разом з позовною заявою до суду. Адже позбавлення батьківських прав відбувається виключно судом. Тому потрібно бути серйозно підготовленим до майбутнього процесу та всіх можливих наслідків, як під час нього, так і після.

По друге, зібравши докази, які підтверджують підстави позбавлення батьківських прав особи-іноземця, виникає проблема з підсудністю судової справи, що залежать від місця проживання (реєстрації) іноземця:

  • якщо особа-іноземець проживає в Україні, має посвідку на тимчасове або постійне проживання в Україні, то можна звернутися до українського суду за останнім відомим місцем проживання відповідача в Україні;
  • якщо особа-іноземець проживає за кордоном, тоді необхідно звертатися до судових органів країни, де проживає іноземець. Такий розгляд справи є складнішим і регулюється дво- та багатосторонніми договорами про надання правової допомоги в цивільних та кримінальних справах, укладених між Україною та іноземними державами .

По третє, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Тобто, перед подачею позову до суду необхідно звернутись до органів опіки і піклування за місцем проживання сім’ї, які повинні перевірити дійсну ситуацію з батьком чи матір’ю та надати в суд письмовий висновок про можливість позбавлення батьківських прав.

Важливо! Навіть після позбавлення батьківських прав, відповідач зобов’язаний забезпечити матеріальне утримання своєї дитини, тобто сплачувати аліменти – такого обов’язку його ніхто не позбавляє.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.
 


Земельний сервітут. Що це таке і як його встановити?

 

Якщо доступ до вашої земельної ділянки утруднено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, ви маєте право вимагати встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки.

Про порядок встановлення сервітуту в судовому порядку консультує фахівчиня Благовіщенського бюро правової допомоги Голованівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Діана Мелєзгінова.

Сервітут – це право користування чужим майном, яке можливо встановити щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

При цьому важливо пам’ятати, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, прав володіння, користування і розпорядження ділянкою. Більш того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Важливою ознакою сервітуту є те, що він не підлягає відчуженню (не може виступати об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни і т. п.) і, в той же час, зберігає свою дію в разі переходу права власності на ділянку, щодо якої сервітут встановлено, до іншої особи.

За своєю природою сервітути бувають публічними і приватними.

Публічний земельний сервітут полягає в праві користування чужою земельною ділянкою з метою забезпечення суспільних потреб (наприклад, право прокласти через чужу земельну ділянку лінії комунікацій).

Приватний сервітут встановлюється в інтересах окремих приватних осіб (наприклад, право прогону худоби через сусідню ділянку).

Сервітутне користування земельною ділянкою може бути як платним так і безкоштовним. Сторони можуть встановити розмір плати.

Договір сервітуту може бути як строковий так і безстроковий. Якщо в договорі не зазначено термін дії, то договір матиме безстроковий характер.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Користувач або власник землі (сервітуарій) може вимагати встановлення на сусідній ділянці наступних видів сервітуту:

  • можливість проходу, проїзду велосипедом;
  • можливість проїзду транспортним засобом наявним шляхом;
  • можливість прокладки та використання ліній електропередач, зв’язку, трубопроводу, інших комунікаційних мереж;
  • можливість прогону худоби наявним шляхом;
  • можливість відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
  • можливість забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
  • можливість встановлення інших сервітутів.

Встановити земельний сервітут на сусідній земельній ділянці може тільки власник або користувач іншої сусідньої земельної ділянки. Позовні вимоги інших осіб, зацікавлених у встановленні сервітуту на земельну ділянку, в судовому порядку задоволенню не підлягають.

Важливим є те, що зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту. Якщо подати позов без такого звернення, суд також відмовить у задоволені позову.

За результатами розгляду справи, суд може встановити земельний сервітут тільки у випадку неможливості позивача задовольнити потреби щодо своєї земельної ділянки іншим способом. Якщо суд встановить, що неможливість нормально використовувати ділянку зумовлена діями самого позивача, суд відмовить в задоволені позову.

Встановлений сервітут має враховувати витрати власника земельної ділянки по сплаті орендної плати, земельного податку, тощо. В рішенні суду має бути чітко вказано, який вид сервітут встановлюється на суміжній земельній ділянці. Договір сервітуту земельної ділянки може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо сервітуарій користується суміжною земельною ділянкою без технічної документації на землю та за відсутності встановлених меж ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, обов’язковими умовами звернення до відповідного суду з позовом щодо встановлення сервітуту мають бути: підтвердження права власності або користування земельною ділянкою, яка потребує сервітуту на суміжній земельній ділянці; підтвердження факту звернення до власника чи користувача сусідньої земельної ділянки з письмовою пропозицією укласти договір сервітуту; підтвердження неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, крім встановлення сервітуту.

Перед тим, як звернутись до суду з позовом щодо встановлення земельного сервітуту, ми радимо вам використати всі можливі способи щодо укладення договору сервітуту в добровільному порядку за згодою сторін.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

 

 


Розірвати договір оренди землі через самовільне зменшення орендної плати

Одними з найпоширеніших видів земельних спорів є спори щодо розірвання договорів оренди землі. Система БПД отримує чимало звернень з проханням допомогти вирішити конфлікти орендодавців з часто недобросовісними орендарями земельних ділянок.

        У 2021 році до Золотоніський місцевий центр з надання БВПД звернувся пан Вадим, який просив допомогти розірвати договір оренди земельної ділянки. Чоловік пояснив, що є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку у 2017 році передав в оренду ТОВ «Зірочка» строком на 7 років.

        «У договорі оренди було передбачено, що ТОВ «Зірочка» має щороку сплачувати мені орендну плату за землю в розмірі 7 660 гривень, однак, у 2019 та 2020 роках я отримував значно меншу орендну плату, а саме: 4 757 гривень за кожен рік. Я вважаю, що зменшення розміру орендної плати за землю є неправомірним, а тому бажаю розірвати договір оренди з товариством», – зауважив пан Вадим.

         Призначений центром адвокат Юрій Побиванець, досліджуючи обставини справи, встановив, що згідно з умовами договору оренди земельної ділянки, сторони узгодили нормативну грошову оцінку земельної ділянки, встановили строк дії договору, визначили фіксований розмір орендної плати та обумовили питання щодо зміни умов договору. Проте орендодавець пан Вадим протягом 2019-2020 років отримував орендну плату меншу, ніж визначено умовами договору.

         Під час спілкування з клієнтом Юрій Побиванець дізнався, що пан Вадим звертався до орендаря з проханням пояснити причини зменшення розміру орендної плати. Товариство надало відповідь, що підставою для цього стало зменшення розміру нормативної грошової оцінки землі.

       Укладаючи договір оренди землі, сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. ТОВ «Зірочка», самостійно зменшивши розмір орендної плати, нібито з підстав зменшення розміру нормативної грошової оцінки землі, фактично в односторонньому порядку змінило умови договору в частині визначення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм законодавства та умов договору.

       Адвокат подав до суду позовну заяву про розірвання договору оренди землі, посилаючись на такі норми чинного законодавства:

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (у чинній редакції на момент укладення спірного договору), на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

       Положеннями п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

      Аналіз вказаних вище норм права свідчить, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (у двох або більше випадках).

      Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

      Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, є неналежним виконанням договірних зобов’язань, що є підставою для розірвання договору оренди.

     Отже, факт несвоєчасної сплати ТОВ «Зірочка» орендної плати у повному обсязі за користування земельною ділянкою за 2019 і 2020 роки (тобто послідовно за два роки поспіль) свідчить про систематичне невиконання орендарем договірних зобов`язань, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

      Як результат – Чорнобаївський районний суд Черкаської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги про розірвання договору оренди землі задовольнив.

      Завдяки професійній, сумлінній роботі адвоката, активній правовій позиції справа вирішилася на користь клієнта.

 До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

 


Права донорів в Україні

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. Переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій. Кров використовують під час лікування від анемії, деяких видів раку та інших недуг, а також потрібна людям, які травмувалися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, нещасних випадків, стихійних лих тощо. Спеціалізовані заклади щодня мають заготовляти кров для забезпечення нею пацієнтів. Які ж права мають донори в Україні, хто ними може стати й на які гарантії розраховувати, у День донора роз’яснює фахівець системи безоплатної правової допомоги Ігор Шпак.

     Щоденно в Україні багато людей потребують переливання крові, і ця потреба може виникнути у будь-кого, незалежно від віку чи соціального статусу. Відповідно до статистики Всесвітньої організації охорони здоров’я кожен третій житель нашої планети хоча б раз в житті потребував переливання крові. Для того, щоб донорська кров була доступна для рятування життя людей, країна повинна заохочувати небайдужих громадян, забезпечувати захист їхніх прав та надавати пільги.

      Права донора

Донором крові або плазми крові може бути кожен дієздатний громадянин України віком від 18 років, який має вагу не менше 50 кг та пройшов відповідне медичне обстеження у медичному закладі перед забором крові і немає протипоказань.

Так, працівники, які виявили бажання здати кров, звільняються від роботи на підприємстві, установі чи організації із збереженням за ними середнього заробітку. Для цього необхідно подати заяву не пізніше як за один робочий день із проханням відпустити з роботи для медичного обстеження чи здачі крові. Дозвіл оформлюється відповідним наказом. Таким особам безпосередньо після кожного дня донації крові або її компонентів надається день відпочинку, який буде оплачений в межах середнього заробітку, а за бажанням працівника цей вихідний день приєднується до щорічної відпустки.

Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та її компонентів. Підставою для відмови у вивільнені працівника в день, коли він виявив бажання здати кров, може бути виключно у випадках, якщо відсутність донора на його робочому місці або місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до значної матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків. У разі, коли працівник здає кров в день своєї щорічної відпустки, то ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з наданням працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку із захворюванням виплачуються в розмірі 100 відсотків від середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи для донорів, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у двох разових донаціях методом аферезу.

     Почесний донор України

     Донори, які безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 40 максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 60 максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або 40 максимально допустимим дозам клітин крові, заготовлених методом аферезу незалежно від часу здійснення таких донацій, набувають статусу Почесного донора України. Почесні донори України мають право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 10 відсотків затвердженого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

     Варто пам’ятати, що завдяки донорству можна врятувати багато життів та дати надію важкохворим людям і їхнім близьким на одужання.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

 


Чи можна вирощувати мак на власному городі?

Маки завжди були oкрасою присадибних ділянок українців. Oднак в нашій країні не всі види цієї чудoвoї квітки дoзвoленo вирoщувати закoнoдавствoм. За пoрушення передбачена адміністративна та кримінальна відпoвідальність. Детальніше розповідає фахівець Регіонального центру з надання БВПД у Тернопільській області Олег Кононенко.

Снoдійний мак є цінним сільськoгoспoдарським прoдуктoм, а такoж ширoкo викoристoвується для медичних пoтреб. Пoряд з цим, незакoнне вирoбництвo абo вигoтoвлення з йoгo плoдів і стебел наркoтичних засoбів запoдіює значну шкoду здoрoв’ю людей і сприяє пoширенню наркoманії, щo й визначає суспільну небезпеку незакoннoгo вирoщування таких рoслин.

Кримінальна відпoвідальність

Oкрім чудoвих видів декoративних маків, пoширений здавна притаманний нашим пoлям снoдійний мак (Papaver somniferum). Відпoвіднo дo статті 310 Кримінальнoгo кoдексу України за йoгo незакoнний пoсів абo незакoнне вирoщування в кількoсті від 100 дo 500 рoслин настає кримінальна відпoвідальність. Кримінальне правoпoрушення вважається закінченим з мoменту викoнання дій, щo утвoрюють пoсів (внесення насіння або розсади в ґрунт) чи вирoщування (кoли здійснюються захoди пo дoгляду) рoслинних культур, щo містять наркoтичні речовини, – незалежнo від тoгo, чи був вирoщений снoтвoрний мак, чи був зібраний урoжай і вирoбленo (вигoтoвлено) наркoтичні засoби.

Вчинення такoгo кримінальнoгo правoпoрушення карається штрафoм від ста дo п’ятисoт неoпoдаткoвуваних мінімумів дoхoдів грoмадян (1700 та 8500грн. відповідно) абo арештoм на стрoк дo 6 місяців, абo oбмеженням вoлі на стрoк дo 3 рoків.

Якщo ж незакoнний пoсів абo незакoнне вирoщування снoдійного маку вчинене oсoбoю, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила oдне із кримінальних правoпoрушень, пoвязаних з oбігoм наркoтичних речoвин, абo вчинені за пoпередньoю змoвoю групoю oсіб з метoю збуту, а також незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості п’ятисот і більше рослин, тo такі дії караються пoзбавленням вoлі на стрoк від 3 дo 7 рoків.

Важливo, щo пoняття вирoщування oхoплює різні дії з дoгляду за пoсівами рoслин з метою доведення їх до стадії дозрівання. Це і oбрoбка міжрядь, і бoрoтьба зі шкідниками і хвoрoбами, і знищення бур’янів, і підживлення дoбривами, пoливання та інші дії, у тому числі дoгляд за рoзсадoю в закритoму ґрунті.

Адміністративна відпoвідальність

Якщo ж кількість рoслин снoтвoрнoгo маку, яку правooхoрoнці знайдуть у вашoму саду нараховуватиме менше 100, тo настає адміністративна відпoвідальність, передбачена статтею 1062 Кoдексу України прo адміністративні правoпoрушення у виді штрафу в рoзмірі від 306 дo 1700гривень з конфіскацією незаконно вирощуваних наркотиковмісних рослин.

     Тo який мак таки мoжна вирoщувати для естетичнoгo задoвoлення?

На свoїй присадибній ділянці ви мoжете вирoщувати декoративний мак, який сьoгoдні налічує пoнад сoтню видів. Для вирoщування таких сoртів жoднoгo oбмеження в кількoсті не передбаченo.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

 


Спадкування земельної ділянки, що знаходиться в оренді: важливі аспекти

Часто трапляється так, що отримавши у спадок земельну ділянку, яку спадкодавець здавав в оренду, нові власники починають шукати можливість, щоб змінити орендаря, або змінити умови договору оренди, адже «інший орендар платить більшу орендну плату, чому ми маємо втрачати?».

Консультує з даного питання Максим Гайдей, юрист Гайворонського бюро правової допомоги  Голованівського місцевого центру з надання БВПД.

По перше, спадкоємцям потрібно пам’ятати, що право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить до них на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до законодавства, зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі.

До закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку, коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481 Земельного кодексу України.

Повідомлення повинно містити:

  • кадастровий номер (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
  • прізвище, ім’я, по батькові нового власника;
  • місце проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
  • платіжні реквізити (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Дані дії є обов’язком нового власника, з метою недопущення несприятливих наслідків для нього у майбутньому. Так, неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно і ненадання орендодавцем необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати, позбавляє орендаря можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди, зокрема, сплатити орендну плату у встановлений договором строк. За  відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки, він не має фактичної можливості сплатити йому орендну плату, отже, не несе відповідальність за невиконання зобов`язання щодо її сплати.

Успадкувавши пай, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов’язки, що виникли у спадкодавця за договором.

Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору, новий власник землі  має надати орендарю  копію свідоцтва про право на спадщину, копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки,  копію державного акта  або виписку з Державного земельного кадастру. Підписавши додаткову угоду до договору, її обов’язково потрібно зареєструвати.

Орендна плата за користування земельною ділянкою має бути виплачена спадкоємцю у повному обсязі, відповідного до з умов договору оренди, але тільки після переоформлення права власності на земельну ділянку. Якщо новий власник хоче внести зміни до пунктів про умови оренди (наприклад, орендної плати) до закінчення терміну дії старого договору, укладеного орендарем з попереднім власником, то це робиться в судовому порядку.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.


Благовіщенське бюро правової допомоги інформує про відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

 

Аліменти – кошти на утримання певної особи, які присуджуються за рішенням суду від частини доходу іншої особи, або ж в чітко визначеній сумі.

Чинне законодавство передбачає адміністративну, кримінальну та цивільну відповідальність за несплату аліментів.

Адміністративна відповідальність передбачена  Кодексом України про адміністративні правопорушення, в якому зазначено,  що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Цивільна відповідальність передбачає стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів. Для виникнення підстави для пред’явлення позову про стягнення пені, повинен бути присутнім фактор наявності вини з боку платника. Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних від останнього обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна. Якщо ж вина платника наявна, можна сміливо робити розрахунок неустойки за аліментами і подавати позов про її стягнення. При цьому для суду не має значення форма вини платника (умисел чи необережність).

Положення сімейного кодексу України поширюються тільки на ті випадки, коли стягнення аліментів проводиться на підставі відповідного рішення суду. Якщо утримання надається на підставі договору про сплату аліментів і в ньому прямо не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання покладених на сторони зобов’язань, тобто надання утримання, неустойка не може бути стягнута.

На аліментну заборгованість нараховується пеня, розмір якої становить 1% від суми не сплачених коштів за кожний день прострочення.

Для притягнення платника аліментів до цивільної відповідальності необхідно звернутися до суду з позовною заявою.

Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом строку, який становить не більше 120 днів з дня відкриття провадження справі за винятком випадків, предбачених законодавством.

 

Кримінальна відповідальність передбачена за злісне ухилення від сплати встановлених за рішенням суду коштів на утримання дітей. Відповідно до ст. 164Кримінального кодексу України ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні- карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, -карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років. Під злісним ухиленням слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховання доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця), які призвели до виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Законодавством передбачені також інші види обмежень прав:

  • тимчасове обмеження права громадян України на виїзд з України;
  • тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  • тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  • тимчасове обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення, то дітям призначається тимчасова державна допомога. 

 Така допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, управлінням  соціального захисту населення. Для цього одержувач подає вказаному управлінню такі документи: заяву за установленою формою, копію свідоцтва про народження дитини; довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини та одержувача; рішення суду (виконавчий лист) про стягнення аліментів; довідку державної виконавчої служби про факт несплати аліментів протягом шести місяців. Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.


Як змінити цільове призначення земельної ділянки

Відповідно до чинного законодавства України, земельна ділянка має свій унікальний код – кадастровий номер, який присвоюється їй та в подальшому не змінюється.

Але, цільове призначення земельної ділянки власник може змінити. Для цього необхідно виконати певний алгоритм дій, щоб в майбутньому не виникало підстав для визнання реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки не дійсною.

Який порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, на які моменти варто звернути увагу та якими є наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки роз’яснюють фахівці Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У першу чергу необхідно перевірити можливість зміни цільового призначення земельної ділянки, отримати викопіровку з генерального або детального плану населеного пункту чи схеми планування території району.

Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок можна поділити на декілька кроків.

Крок перший:

На початку задля зміни цільового призначення земельних ділянок, необхідно виконати розроблення та погодження проєкту відведення земельних ділянок.

Для зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної чи державної власності землекористувачам, зацікавленим особам потрібно письмово звернутись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку відповідного проєкту землеустрою для її відведення. На сьогоднішній день, якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності, дозвіл на зміну цільового призначення не потрібен.

У такому випадку потрібна нотаріально засвідчена заява на зміну цільового призначення, яка підписана власником. Така заява стає підставою для розробки проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення. Наприклад, якщо відповідна рада чи орган виконавчої влади такий проєкт не затверджує і зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулась, то грошові кошти витрачені на виготовлення проєкту не відшкодовуються, оскільки це не передбачено чинним законодавством України.

Крок другий:

У подальшому, коли власник нотаріально засвідчив заяву про зміну цільового призначення земельної ділянки, він звертається до будь-якої землевпорядної організації на свій розсуд.

Варто зазначити, щоб вказана організація мала сертифікованого інженера-землевпорядника. Із землевпорядною організацією власник укладає договір з розробки документації про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Крок третій:

Коли землевпорядна організація надає власнику  відповідний пакет документів для зміни цільового призначення, власник погоджує його у  місцевому управлінні Держгеокадастру.

Якщо власнику погодили документацію із землеустрою, він передає її до органів місцевого самоврядування, районних державних адміністрацій, які приймають рішення щодо затвердження чи відмови у затверджені документації про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Крок четвертий:

Після того, як власник отримав всі погодження від державних установ, йому необхідно звернутись до державного кадастрового реєстратора у місцевий ЦНАП для того, щоб змінити інформацію про цільове призначення земельної ділянки та отримати витяг з речових прав на нерухоме майно.

Коли необхідне погодження Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України для зміни цільового призначення земельних ділянок?

Зміна цільового призначення земельної ділянки державної власності передбачає отримання погодження Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України погоджує зміну цільового призначення особливо цінних земельних ділянок державної або комунальної власності до земель інших категорій.

Також за погодженням з Верховною Радою України здійснюється розташування об’єктів, що плануються розмістити на особливо цінних земельних ділянках державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення.

На земельних ділянках природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності зміна цільового призначення здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Після затвердження проєкту землеустрою Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів України щодо відведення особливо цінних земельних ділянок або земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, він подається державному кадастровому реєстратору до місцевого управління Держгеокадастру з метою внесення відомостей про зміну цільового призначення до Державного земельного кадастру.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

  • визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
  • визнання недійсним угод щодо земельних ділянок;
  • відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
  • притягнення до відповідальності, у відповідності до чинного законодавства юридичних осіб та громадян, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Інформацію підготував головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Олександрійського місцевого центру з надання БВПД Руслан Кравченко.

До Благовіщенського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Благовіщенське вул. Ореста Гуменюка 8а тел. 2-26-41.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь