ПАМ'ЯТАЄМО. ШАНУЄМО ГЕРОЯ
Сьогодні минає 7 років з дня, коли у Благовіщенську громаду прилетіла сумна трагічна звістка про загибель героя - ХАРТІ Вадима Миколайовича
29.09.1987 - 10.02.2015
10 Лютого сержант Вадим Миколайович Харті героїчно загинув під час бою з диверсійно-розвідувальною групою біля села Майорськ (неподалік Горлівки). У цьому бою загинув і його побратим Ігіт Гапарян із Бобринця. Історія загибелі двох наших земляків, за словами їх товаришів по службі, така: на один з опорних пунктів, де несли патрулювання бійці 17 територіального батальйону, напала ворожа ДРГ (диверсійна розвід-група). Вадим знаходився в укріпленні бетонних блоків, відстрілювався, щоб не допустити просування ворога, і знищив командира ворожої ДРГ, але куля противника не пролетіла повз молодого бійця - двадцятисемирічний сержант 17 батальйону територіальної оборони він пав смертю хоробрих.
Ця звістка чорним птахом влетіла в рідний край. Вадим Харті ще за день до смерті переконував маму і молоду дружину, що в нього все гаразд – коротко і сухо. Така вже вдача була у нього – тихий, скромний, не метушливий. Він не любив зайвих слів, мовчки робив будь-яку роботу і був переконаний, що справжнього чоловіка красить справа. Він виріс без батька. Його з братом виховувала мама.
Вадимові синочки востаннє після тривалої розлуки (Вадим пішов на війну восени 2014 року) бачили батька, коли він побував у короткостроковій відпустці. Багато чоловічої роботи вдома назбиралося за час його відсутності, і він, не звиклий до відпочинку, закатавши рукави, прагнув переробити все, щоб дружині було легше, бо ж хлоп’ята ростуть, уваги вимагають багато. Плакала дружина з мамою, проводжаючи його з дому, синочки ридали і все допитувалися, коли ж татусь повернеться. І важко було уявити, що повернеться у домовині, і стрічатимуть його всім селом.
Церемонія поховання відбулася з усіма військовими почестями. Односельці старшого віку пригадують, як у 1987 році, у рік народження Вадима, в селі також хоронили молодого сержанта Геннадія Мельника, котрий загинув під час виконання інтернаціонального обов'язку в Афганістані, і ось через 27 років Історія повторилася - великотроянівська земля знову прийняла на вічний спочинок свого сина, а односельці назавжди втратили доброго і щирого земляка, якому б жити і жити...
Вічна пам'ять герою!
