Благовіщенський історичний музей 30 липня 2021 року о 9.20 год. відкрив ХУДОЖНІЙ ВЕРНІСАЖ «ФЕЄРІЯ КОЛЬОРІВ»
Благовіщенський історичний музей 30 липня 2021 року о 9.20 год. відкрив ХУДОЖНІЙ ВЕРНІСАЖ «ФЕЄРІЯ КОЛЬОРІВ»
Малювати картини руками не можна,
Лише серцем, що б’є у душі…
В тій, де мешкає дивний художник,
Що натхнення черпає в собі…
Сьогодні ми презентуємо виставку робіт образотворчого мистецтва, живопису наших місцевих художників.
Виставка картин – це як свято. Це можливість зустрітися з прекрасним, поринути в атмосферу творчості, а особливо, якщо автори картин знаходяться серед нас.
В усіх творчих особистостей, напевно, є спільні риси, - багатий внутрішній світ та потреба творчої реалізації, завдяки якій ми можемо споглядати їх творчі доробки. У кожного з наших художників свій шлях до творчості, - хтось розвивав свій талант у спеціалізованих закладах, а інший відчув непоборне бажання брати до рук олівці, пензлі і малювати як вміє, за покликом серця…
Але у кожного з представлених на виставці художників свій почерк, своя творча манера, що зумовлена природним даром та індивідуальністю. Тож давайте більше дізнаємось про наших художників та їх роботи.
(про Р.Б.Реснянську, Д.Кислицю, Д. Козарецьку)
Існує така істина, що навчати дітей творчості може лише творча, талановита людина. Якраз такою є Раїса Борисівна Реснянська – викладач класу образотворчого мистецтва Благовіщенської школи мистецтв. Напевно, гени зіграли свою роль, бо як каже сама Раїса Борисівна, - «усі в сім’ї вміли щось робити руками». Для того, щоб розвиватися творчо, лише здібностей замало. У Раїси Борисівни є і талант, і працездатність, наполегливість, і любов до справи, якою займається. Вона дуже скромна людина, про себе говорити багато не любить. Якось ми спілкувалися з приводу її творчості і знаєте, що вона сказала? «Можна я краще розкажу про дітей, як я їх навчаю?» Погодьтеся, воістину достойна відповідь творчого вчителя.
Про Дар’ю Кислицю: творча діяльність Дар’ї починаласьіз праці у творчій майстерні Р.Б. Реснянської. Саме вона і талант розкрила, і технікам образотворчого мистецтва навчила, і показала світ у його художніх формах і барвах. Юна художниця – успішна нині студентка факультету архітектури, будівництва, дизайну Київського Національного авіаційного університету. Має багато відзнак і міжнародних нагород за портретистику, графіку, етюди, пейзажі.
Коли ще була школяркою, конкурс «Славянский родник» у Клайпеді визнав її роботи одними з найкращих.
Придивіться до робіт Дар’ї, і ви поринете в світ її уподобань – добрий, самобутній, світлий, як і сама художниця.
Про Дарину Козарецьку: ґрунтовне знайомство Дарини з образотворчим мистецтвом розпочалося в школі мистецтв в творчій майстерні Раїси Борисівни. І це, власне, визначило подальшу долю юної художниці, яка вступила до Уманського ДПУ на факультет «Мистецтво». Неодноразово брала участь у різних конкурсах. Наразі опанувала стиль скетчинг маркерами та виставляє свої роботи в соціальних мережах.
Дивлячись на ці дивовижні роботи, починаєш усвідомлювати наскільки світ яскравий, красивий, світлий. Бо кожна робота випромінює тепло, любов, душевність. Саме такими є і картини Сергія Петровича Степанюка, людини творчої, скромної і небагатослівної. Родом із Хмельниччини, але доля в кінці 70-х привела до нашого району, де більшу частину присвятив роботі з дітьми на станції юних техніків. Саме тоді, Сергій Петрович шукав таке творче заняття до душі, щоб в силу своїх фізичних можливостей можна було довести до завершення. І таким заняттям виявилось малюванням. Воно стало улюблено-посильним для художника-аматора. Сергій Петрович самотужки опанував і вподобав техніку живопису олійними фарбами. За останні 10 років неодноразово брав участь у художніх виставках нашого району та на рівні області. Його роботу ви можете бачити в коридорі будинку культури та в археологічній залі історичного музею.
В доробку художника – ікони, портрети, пейзажі. Кожна робота Сергія Петровича - це така проекція на картину його внутрішнього відчуття. Бо як каже Сергій Петрович
« не професійні художники інакше не можуть. Лише малювати відчуттями» . От, наприклад, пейзажі – це і відчуття дитинства в рідному селі на Хмельниччині, і відчуття краси природи. А в кожного воно своє, неповторне.
Портрети – теж один з улюблених напрямів. С.П. зізнався, якщо людина йому подобається, то в портреті намагається підкреслити, розкрити саме те, що подобається. І це не лише зовнішність, а й внутрішній світ.
Знайомлячись ближче з виставкою, ви побачите портрети котів. Так, саме портрети. Бо через них художник намагався передати натуру, характер одного і другого.
Образотворче мистецтво це, найчастіше, діяльність поза основною професією. Це відчуття, передані на папір або полотно. А вони притаманні навіть військовим. Одного такого військового інженера ми мали щастя знати. Це – Пантелей Давидович Борона, відомий загалу під творчим псевдонімом Давид Борона. Своїм творчим пориванням завдячував першій вчительці Одарці Антонівні, яка прищепила любов до мистецтва. Після 11-го класу вступав до художнього училища, але не пройшов. Як розповідав Пантелей Давидович, - освоював живопис та поезію самоосвітою. Більше любив писати портрети, які дарував друзям, однополчанам. Обмаль часу, але не можу не розповісти історію з його життя. У школі, а був це клас 4-5, почув, що в клубі малює приїзджий художник, і після уроків, не пообідавши побіг до клубу ( він малював святкову кулісу з портретом вождя). А я в залі сиджу, як мишка, не дихаю, дивлюсь на його руки, вдихаю запахи фарб…. І так декілька днів. Так проходили роки за роками у полоні улюбленої справи, творчості. Він про своє захоплення говорив так: «Вам, мої дорогі читачі, глядачі вирішувати, хто я. Просто людина з морем емоцій, любові до ближніх»
Спілкуючись з Пантелеєм Давидовичем, запитала, чому хочеться малювати, писати вірші, творити, для чого все це? Він відповів, що все людині дається Богом. Щоб залишити слід на землі, щоб пишалися діти, онуки, щоб не відійти у вічність, не залишивши слід на землі…. І він залишив творчий слід, - вірші, картини, портрети, що представлені на вернісажі.
На виставці представлені роботи уродженця с. Данилова Балка Вдовиченка Миколи Йосиповича, 1926 року народження, учасника ІІ світової війни. Після війни закінчив Московський народний університет мистецтв. Періодично брав участь у виставках образотворчого мистецтва самодіяльних художників. Писав портрети, етюди. В 50-60-х роках працював художником в Ульяновському цукровому комбінаті, вчителем малювання в середній школі №1. Враховуючи те, що творча діяльність Миколи Йосиповича припала на радянські часи, доводилося виконувати замовлення керівних органів влади. Але художник постійно працював над удосконаленням рівня образотворчої майстерності. Дочка Людмила Миколаївна Панасюк розповіла що батько постійно працював з 5.00 години ранку і до пізньої ночі. Маючи професійну освіту, я маю на увазі художника він малював різними техніками вугіллям, ретро, олійними фарбами. В нього замовляли копії картин італійських, голландських, французьких відомих художників та інших картин світу. Завдяки художньому вернісажу ми сьогодні маємо чудову можливість доторкнутися до прекрасного, поринути в атмосферу творчості, краси і натхнення. Дякуємо художникам, їх родичам за надану таку можливість.
Виставка «ФЕЄРІЯ КОЛЬОРІВ» діятиме з 30 липня по 31 серпня 2021 року.
Дякуємо за подаровану нам можливість відчувати вашу творчість!
